Аудит фінансової звітності
— правильність оцінки незавершеного будівництва, виробничих запасів, готової продукції, товарів;
— реальність відображення у балансі основних засобів і нематеріальних активів;
— достовірність відображення в обліку заборгованості покупців і замовни¬ків за відвантажену продукцію, яка забезпечена векселями і за виданими авансами у рахунок наступних платежів та сум нарахованих дивідендів, про¬центів, роялті, що підлягають надходженню;
— правильність сум статутного капіталу, пайового капіталу, додатковоговкладеного капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та вилученого капіталу;
— взаємну погодженість показників фінансової звітності.
Необхідність аудиторської перевірки фінансової звітності пов'язана з і публікацією. Такий порядок передбачений Законом України "Про аудиторсь¬ку діяльність". У ньому, зокрема, вказується, що суб'єкти підприємницької діяльності, звітність яких оприлюднюється, повинні бути перевірені на предмет достовірності такої звітності і для підтвердження зобов'язані мати аудиторський висновок.
Аудит фінансової звітності повинен підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.
Світова практика аудиту свідчить про те, що відповідальність за фінансо¬ву звітність несе керівництво суб'єкта підприємницької діяльності.
Аудиторська перевірка здійснюється у відповідності із загальноприйнятими аудиторськими стандартами, які передбачають планування і проведення аудиту таким чином, аби отримати надійну гарантію того, що баланс складе¬ний правильно і у відповідності із загальноприйнятими принципами обліку.
Після дати складання балансу аудитору слід ознайомитися з усією доступ¬ною інформацією, яка належить до фінансових справ клієнта, з проміжними фінансовими звітами, з протоколами нарад акціонерів, директорів і всіх відпо¬відних комітетів, із доповідями про відхилення.
Аудитору слід розуміти клієнта, знати, які ділянки об'єкта схильні до най¬більшого ризику і яка інформація про них, імовірно, буде придатною. Для цьо¬го аудитор налагоджує тісні робочі стосунки з клієнтом, оперативно робить за¬пити про фінансову діяльність, про незвичайні показники й коригування звітності, про потенціальні проблеми, виявлені під час аудиторської перевірки.
На етапі аналізу наступного періоду аудитор може зіставити також остан¬ні проміжні фінансові звіти з фактичними і зробити інші порівняння, необхід¬ні за даних обставин.
У Положенні про аудиторські стандарти (SAS) № 26 указується, що коли бухгалтер передає своєму клієнтові або іншим особам фінансові звіти, які він підготував або у підготовці яких він брав участь, то вважається, що він причетний до цих звітів, хоч його імені у цих звітах немає.
Таким чином, для кожного завдання є стандартний формат складання висновку, з якого випливає відповідний ступінь упевненості.
А тепер зупинимося на компіляції фінансових звітів.
Щоб задовольнити потребу клієнтів у послугах аудиторів, не пов'язаних із якими-небудь гарантіями точності фінансових даних, Американський інститут присяжних аудиторів встановив певний рівень професіональних послуг для приватних компаній, який називається "компіляція".
Дослівно "компіляція" означає роботу, виконану без самостійної обробки
джерел. У даному разі це оформлення інформації, поданої керівництвом ком¬панії у вигляді фінансових звітів без яких-небудь висновків. Від аудитора не вимагається проведення якихось розслідувань або процедур для одержання підтвердження правильності інформації, наданої йому клієнтом, або перевір¬ки такої інформації. Але аудитор в цьому разі несе відповідальність, яка виз¬начається посібником з аудиторських стандартів № 1 (розділ 100).