Методи аудиторського контролю
Аудиторський контроль, здійснюючи функції управлін¬ня, досліджує процес розширеного відтворення суспільне необхідного продукту згідно із законодавством і норматив¬но-правовими актами, які забезпечують раціональне госпо¬дарювання в умовах ринкової економіки. У процесі функціо¬нування аудиторський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Метод аудиторського контролю у здійсненні своїх функцій характеризується ви¬користанням загальнонаукових і власних методичних прийо¬мів контролю розширеного відтворення суспільне необхід¬ного продукту.
Характеристика методу аудиторського контролю пред¬ставлена на рис. 1.
Загальнонаукові методичні прийоми дослідження грунтуються на методах філософії. Метод (від грец. теі1іо(1о5 — дослідження) — це спосіб дослідження, який визначає під¬хід до об'єктів, що вивчаються, планомірний шлях науково¬го пізнання і встановлення істини. Метод філософії є істин¬но науковим методом пізнання світу, відображення законі» розвитку мислення, а також законів розвитку самого мис¬лення.
Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціо¬нально-вартісний аналіз.
Аналіз — це прийом дослідження, який включає вивчен¬ня предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об'єкти (частини об'єкта, його ознаки, власти¬вості, відносини). Кожну із виділених частин аналізують ок¬ремо в межах одного цілого (комплексна ревізія виробничої і фінансово-господарської діяльності об'єднання та ін.).
Синтез (від грец. шпіНеш — сполучення, поєднання, скла¬дання) — прийом вивчення об'єкта в цілісності, в єдності і взаємозв'язку його частин. У аудиторському контролі син¬тез пов'язаний з аналізом, оскільки дає змогу об'єднати об'єк¬ти, розчленовані в процесі аналізу, встановити їхній зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле (контроль виконання дого¬ворів на поставку продукції та ін.).
Індукція (від грец. іпаисііоп — наведення) — прийом дос¬лідження, при якому загальний висновок про прикмети мно¬жини елементів об'єкта складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто способом виведення висновків від окремого до загального (ревізію дебіторської заборгованості здійснюють спочатку за даними аналітичного, а потім — синтетичного обліку та ін.).
Дедукція (від лат. аеаисііоп — виведення) — досліджують стан об'єкта в цілому, а потім його складових елементів, тобто висновки від загального до окремого (ревізію дебі¬торської заборгованості спочатку проводять за даними син¬тетичного, а потім — аналітичного обліку та ін.).
Аналогія — прийом наукових висновків, завдяки якому досягають пізнання одних об'єктів на основі подібності їх ;і іншими. Прийом аналогії, грунтуючись на подібності дея¬ких сторін різних об'єктів, становить основу моделювання, яке застосовується в аудиторському контролі.
Моделювання — прийом наукового пізнання, що грунту¬ється на заміні об'єкта, явища, які вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.
У аудиторському контролі застосовують організаційні моделі проведення контрольно-аудиторського процесу -стандарти.
Абстрагування (від лат. аЬзІгаНеге — відволікати) — при¬йом відволікання. При цьому методом абстракції перехо¬дять від конкретних об'єктів до загальних понять і законі» розвитку (наприклад, перевіряють стан контролю трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагую¬чись, роблять висновки в цілому).
Конкретизація (від лат. сопсгеіш — густий, твердий) — дослідження об'єктів у всій різнобічності їх, у якісній бага¬тогранності значень реального існування (на відміну від абстрактного) об'єктів. При цьому досліджують стан об'єк¬тів за певними конкретними умовами існування їх та істо¬ричного розвитку, виявлення у процесі контролю непро¬дуктивних витрат за місцями утворення їх — підрозділами, підприємствами тощо.