Біосенсори. Використання в медицині

Df/f=–Dm/Apt

де Df/f–зміна у частоті, Dm–зміна у массі(г), А-поверхня, покрита адсорбованим матеріалом, p–густина кварцу(г/см3), t– товщина непокритого кристалу.

Більш детально J.E.Roeder та G.Bastiaans(28) описали використання поверхнево акустичного хвильового приладу в імуноаналізі. Вони виміряли зміну у частоті кварцевого кристалу, коли ще мав місце контакт з розчином антигену. Сенсор був здатний до вимірювання IgG в розведеній сироватці. Одним з недоліків такого аналізу є те, що неможливо вимірювати молекули з низькою молекулярною масою.(26,31)

Розділ третій. Використання біосенсорів в клінічній діагностиці.

Біосенсори - маленькі, акуратні, швидкі та недорогі аналітичні інструменти. Деякі ферментні електроди вже завоювали місце в світовій клінічній практиці як неперевершені аналізітори глюкози та сечовини.

Біологічний компонент дає йому специфічність, але дещо обмежує у стабільності ферментів та оптимальності середовища, що повинні мати місце в ферментних та імунних дослідних системах. Біосенсори завжди економні у використанні біологічного матеріалу.Чутлива ділянка ферментного ПТ складає (0.5мм)і вимагає дуже мало ферменту (2.510 IU). Це може допомогти заощадити кошти, коли потрібен дорогий фермент.

Флуктуації температур можуть вносити похибки в деякі вимірювання і ця проблема має бути розв´язана. До того ж, існують певні проблеми з аналізом непрозорих або забарвлених зразків. На данний момент можна виміряти такі розчини тільки за допомогою технології зникаючих хвиль. Але не зважаючи на ці проблеми , більшість перетворювачів використовуються в міцних сенсорних системах та електронному обладнанні, враховуючи специфіку їх обслуговування. Зниження ціни на електронні компоненти повинно стати гарантом виробництва біосенсорів недорогими та у великій кількості. Нажаль більшість біосенсорів перебувають у стані розробки і велика частина можливої інформації є таємною. Небажаним є використання біосенсорів у клінічній практиці, якщо є хоч якісь проблеми з їх обслуговуванням, вони підлягають подальшій розробці.

Але всеж таки біосенсори можуть віднайти наступні ммісця застосування:

-самообстеження пацієнта;

-аналізи, що виконуються в приймальні лікаря;

-in vivo моніторинг

-проведення імуноаналізу швидше ніж звичайно

-незалежне від централізованих лабораторій самообстеження:

-адаптація до зниження фінансування медичних установ.Провадяться роботи по впровадженню імплантованих біосенсорів. За допомогою таких біосенсорів можна визначати потрібні дози ліків. Ці біосенсори найбільш привабливі до лікування діабету. Вони можуть бути використані в поєднанні з дозаторами інсуліну або простіше, з гіпоглікаемічною контрольною системою(37). Nikkiso Co Ltd, Японія та Gambro, Швеція розробили біосенсорний інструмент, який аналізує кров на видтоці з тіла. Використання імплантованих біосенсорів було перевірено на тваринах та людях(22,30) , і це показало що їх можна використовувати, результати зіставимі з отриманими ex vivo (8). Є певні вимоги до використання імплантованих біосенсорів:

1.Подолання здатності тіла віддаляти будь який інородний матеріал через формування протеінових оболонок.

2. Стерилізація приладу без пошкодження аналітичних властивостей.

3.Стійкість до впливу внутрішніх речовин.