Билинець комариний, блекота чорна, бобівник трилистий
Билинець комариний, блекота чорна, бобівник трилистий
БИЛИНЕЦЬ КОМАРИНИЙ
(билинець довгорогий, билинець острогастий,
зозульки, кукушник)
Gymnadenia conopsea
Багаторiчна трав'яниста рослина родини зозулинцевих. Бульби кореневi пальчастороздiльнi. Листки черговi, ланцетнi. Квiтконосне стебло закiнчується щiльним колосовидним суцвіттям з зигоморфними лiлово-пурпуровими квiтками. Цвiте у червнi - липнi. Плід - коробочка.
Росте в Карпатах.
Для лiкарських потреб використовують бульбокоренi, якi збирають пiсля цвiтiння. Заготовляють лише молодi бульби.
Бульбокорені билинця мiстять слиз, крохмаль, декстрин, пентозани, сахарозу.
Галеновi препарати билинця комариного мають обволіку-вальнi властивостi.
Застосовують препарати билинця при запальних процесах шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунка i дванадцятипалої кишки, ентерит), бронхiтах, тривалих кровоте-чах, виснаженні органiзму, для зменшення всмоктування шкідливих речовин iз шлунково-кишкового тракту при отруєннях. Надземну частину рослини з молодими бульбами рекомендується вживати при безпліддi. Настоянку насiння - при епiлепсiї.
Мiсцево - листки прикладають до наривiв.
Внутрішньо - слиз бульб (2 г порошку бульб билинця збов-тують 15 хв із 200 мл окропу) приймати по 1 д ложцi 4 рази на день. Настоянку насiння билинця (1 г насiння заливають 50 мл 70% розчину спирту, настоюють 10 днiв) приймати по 20 крапель тричі на день.
БЛЕКОТА ЧОРНА
(белена, бешихо, білен, блакотиця, блекіт, блекот, блекотниця,
дур-зілля, дурноп'ян, зубiвник, зубник, зубовник, люляк,
люлюк, люльник, нiмиця, німиця чорна, собачий мак, cплячка)
Hyoscyamus niger
Дворiчна трав'яниста опушена рослина родини пасльонових. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки черговi, простi. Квiтки двостатевi брудно-жовтi, всерединi пурпурно-фiолетовi, неприємного запаху. Цвiте у травнi - вереснi. Плід глечикоподібна коробочка, яка мiстить дрiбне насiння, що нагадує мак.
Росте як бур'ян на засмiчених мiсцях.
Із блекотою як лікарською та отруйною рослиною були знакомі ще древні єгиптяни, перси, араби. Видатний таджицький лікар і філософ Авіцена більше тисячі років тому писав, що "белена - яд, который причиняет умопомешательство, лишает памяти и вызывает удушье и бесноватость". В середні віки ця рослина відігравала велику роль в "колдовстве".