Біологічні ресурси України
Біологічні ресурси України
Україна належить до країн з дуже великими обсягами та високою інтенсивністю використання різноманітних природних ресурсів. Цьому сприяє як наявність їх значних багатств, добра господар¬ська освоєність та доступність території, зростаючі потреби в цих ресурсах, сприятливі умови для їх експлуатації. По-перше, за питомими (на 1 чол. на 1 km2) масштабами та інтенсивністю вико¬ристання ресурсів, Україна випере¬джує всі розвинуті країни світу і, безперечно, зай¬має перше місце в Європі. По-друге, великі обсяги виробництва та інтенсивне використання ресурсів визначили спеціалізацію економіки, яка харак¬теризується високими масштабами споживання.
Останнім часом дедалі активніша роль у вирі¬шенні природоохоронних проблем відводиться вивченню громадської думки; суттєво розширю¬ються права й можливості місцевих органів вла¬ди. І головне, виділяється щораз більше коштів на організацію раціонального використання і на¬лежну охорону водних, земельних, лісових ресур¬сів, на забезпечення чистоти атмосферного повіт¬ря. Якщо капітальні вкладення на ці заходи у 1973-1975 роках (з 1973 p. почала друкуватися відповідна статистика) становили 917 млн. крб., 1976-1980 - 1169 млн. крб., то у 1981-1985 ро¬ках - 1864 млн. крб. У 1989 p. вони досягли 510 млн. крб. Загальна сума усіх витрат на охорону й раціональне використання природних ресурсів (включаючи витрати на лісове господарство) ста¬новила за 1981-1989 pp. 14,8 млрд. крб., у тому числі за 1989 p. - 2,1 млрд. крб. З цієї суми 1,5 млрд. крб. йшло на утримання та експлуатацію природоохоронних споруд і установок, 510 млн. крб. на державні капітальні вкладення, 136 млн. крб. на лісове господарство, раціональне використання-земельних ресурсів.
Особливої гостроти й актуальності набуває в Ук¬раїні охорона водних ресурсів. На ці потреби у республіці витрачається близько 60 % усіх держав¬них капітальних вкладень, що виділяються на охо¬рону навколишнього середовища (у 1989 p. - 323 млн. крб.). Йдеться, зокрема, про фінансові й ма¬теріальні ресурси, що надходять на охорону дуже забруднених вод Чорного та Азовського морів, збереження й поліпшення стану малих рік і во¬дойм. Необхідне підвищення ефективності очис¬них споруд і установок, більш широке викорис¬тання для зрошування та інших цілей очищених і рудникових вод. Нерівномірність розміщення вод¬них ресурсів по території республіки та зростаю¬чий їх дефіцит, найбільш гострий у південних та центральних областях, потребує негайного запро¬вадження водозберігаючих технологій, організа¬ції безстічних виробництв, економного витрачан¬ня води для зрошення, а також в комунальному господарстві, побуті.
Актуальною є проблема раціонального викорис¬тання свіжої води, зокрема поліпшення структури її споживання. Останнім часом обсяг виробництва свіжої води становить близько 30 млрд. м за рік. Основна її кількість (56 % у 1989 p.) йде на вироб¬ничі потреби (без сільського господарства), для зрошення, обводнення та сільськогосподарського постачання (29 %) і на господарсько-питні потре¬би (15 %). Природоохоронні заходи передба¬чають скорочення втрат води, раціоналізацію водопостачання, насамперед при зрошенні, ширше впровадження систем оборотного і послідовного використання води, будівництва і введення в дію об'єктів по очищенню стічних вод. Найбільше сві¬жої води споживається в Запорізькій (4,5 млрд. м3), Дніпропетровській (3,7), Донецькій (3,4) обл.; Кримській (2,6), Київській (без Киє¬ва-2,2), Херсонській (1,9 млн. м3).
Останнім часом вжито певних заходів, спря¬мованих на поліпшення водоочищення: за роки одинадцятої п'ятирічки в цілому по Україні ски¬дання забруднених стоків скоротилося майже вдвічі; знижувалося воно і в роки дванадцятої п'я¬тирічки. Однак проблема ще .далека від вирішен¬ня: деякі підприємства, особливо чорної металур¬гії, хімії та нафтохімії, вугільної, харчової та ін¬ших галузей промисловості певну частину вико¬ристаної води не очищають.
Створення заповідних територій, збереження генофонду планети мають важливе значення для охорони природних ландшафтів. У сві¬ті нараховується понад - 2600 великих заповідних територій, загаль¬ною площею понад 4 млн. км2 (3% суші планети). За останні роки в Україні сформовано цілу мережу при¬родно-заповідних територій (5350 територій і об'єктів) зага¬льною площею понад 1,1 млн. га, яка значно збільшилася порівняно з минулим, але все одно становить всього близь¬ко 2% території України, що неприпустимо з екологічної точки зору.
Почався період формування нових природно-заповідних те¬риторій, досліджується їх сучасний екологічний стан, можливо¬сті, вивчаються соціально-екологічні аспекти.
За функціональними особливостями території поділяються на: природні національні парки, заповідники, заказники, пам'ятники природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоо¬логічні парки, парки - пам'ятники садово-паркового мистецт¬ва, заповідні урочища.
На території України функціонують:- 3 природні національні парки. Вони створюються з метою збере¬ження природних комплексів з особливою (екологічною, істо¬ричною і естетичною) цінністю і використання їх в рекреацій¬них, наукових і культурних цілях (Швацький, Карпацький, Синевір).