Історія розвитку природознавства як науки

Історія розвитку природознавства як науки

Через те, що існування людства історичне, тобто еволюціонувало від простіших станів до більш складних і удосконалених, то й наука пройшла такий самий шлях еволюції.

Існує декілька точок зору про час виникнення науки:

як доведельний вид знання, відмінний від міфологічно-го мислення, наука виникла в Древній Греції в V ст. до н.е.

наука виникла в період пізньої середньовічної культу-ри, коли була упізнане велике значення дослідного знання в творчості таких діячів церкви в Англії, як Р. Гросетст , Р. Бекон.

Найпоширеніша точка зору, наука виникла в XVI-XVII ст., коли з`явилися праці Кеплера, Й.Гюйгенса, Г.Галілея, І.Ньютона та інших вчених. Ознаками науки виступають: побудова математичних моделей об`єктів, емпіричні результати дослідного рівня. До цієї епохи відно-сяться і виникнення Королівського суспільства, Паризької академії наук.

Існує і така точка зору: час виникнення науки - кінець першої третини XIX ст., коли було суміщення дослідниць-кої діяльності і вищої освіти, об`єднаних на основі дослід-но-наукової програми .Творці науки- В. Гумбольд, Ю. Лі-біх.

Становлення науки:

Я б хотіла розглянути найпоширенішу версію виникнення науки більш детально. Отже, наука не могла виникнути на пустому місті. Німецький філософ К. Ясперс гово-рить про 2 етапи становлення науки:

“Становлення логічної і методично упізнаної науки - грецька наука і паралельно задатки наукового пізнання світу у Китаї та Індії.”

“ Виникнення сучасної науки, що виростає з кінця середньовіччя, рішуче утверджується з XVIII ст. і розгортається у всю свою ширину з XIX ст. (К. Ясперс .Смысл и назначение истории .- М., 1994.-стр.100).

Саме у XVII ст. відбулося те, що дало змогу говорити про наукову революцію - радикальну зміну основних компонентів змістовної структури науки, утворенні нових принципів пізнання, категорій, методів.

Соціальним стимулом розвитку природознавства стало зростаюче капіталістичне виробництво.

Грецька наука була умоглядним дослідженням, мало зв`язаним з практичними задачами. Цього Древня Греція не потребувала, бо всі тяжкі роботи виконували раби. Орієнтація на практику вважалася непотрібною, непристойною.

Тільки у XVII ст. наука стала розглядатися як спосіб збільшення добробуту населення і забезпечення господа-рювання людини над природою. Ф. Бекон пропагандував експеримент як головний метод наукового дослідження.

Підготовчі періоди до вивчення природознавства.

Отже до того, як почати вивчати природознавство як окрему науку, людство мало пройти деякі підготовчі (історичні) періоди до систематичного вивчення природознавства. Розрізняють 5 основних підготовчих періодів:

Першим підготовчім періодом був натурфілософський період, період зародження майбутнього природознавства(характерне для давності).

Другий період характеризується пануванням схоластики і теології в Західній Європі і спорадичними відкриттями у арабо-мовних народів.

Період механічного і метафізичного природознавства.