Комахи з повним перетворенням
Чималої шкоди лісам і садам завдають метелики хвилівки: золотогузка, непарний шовкопряд, монашка.
Побачивши золотогузку садову - невеликого ме¬телика з білими крилами, можна пояснити дітям: свою назву він вдержав за те, що кінець черевця у самиці покритий золотими во¬лосками. Ними самиця вкриває зверху відкладені на листок яйця. Гусінь об'їдає листя плодових дерев. Восени золотогузки спліта¬ють щільне гніздо з листя, де й зимують.
Непарний шовкопряд - багатоїдний шкідник, гусінь якого мо¬же розвиватися майже на 300 різних рослинах, а особливо на дубі, тополі тощо. Свою назву він одержав через те, що самець і самиця сильно різняться не тільки розмірами (самець значно менший), але і забарвленням: у самців передні крила сірувато-бурі з темними зубчастими лініями, задні крила також бурі.
Ряд Перетинчастокрилі. Це одні з найбільш високоорганізованих і численних комах. В Україні їх нараховується до 10 тис. видів.
Для перетинчастокрилих характерні дві пари перетинчастих прозорих крил з порівняно негустим перетинчастим жилкуванням. Звідси і назва - перетинчастокрилі. Задні крила завжди менші, ніж передні. Ротовий апарат у більшості комах гризучого або гризучо-лижучого типу (хоботок бджіл). На черевці є яйцеклад або яйцеклад видозмінений у знаряддя захисту і нападу - жало. У пе¬ретинчастокрилих добре розвинуті нервова система і органи чут¬тя, що зумовлює їх складну поведінку.
До перетинчастокрилих належать горіхотворки, до яких до¬шкільники виявляють значний інтерес. Це дрібні комахи, що роз¬виваються у галах - специфічних утвореннях на різних частинах рослин. Розвиток галів зумовлений подразнюючою дією на ткани¬ни рослин речовин, які виділяються личинками. Перетворення на лялечок відбувається всередині галів.
Найбільш поширеного їздця-ефіальта можна нерідко зустріти в лісі, в саду. Це - велика комаха 2-4 см завдовжки, з тонким довгим яйцекладом. Розглядаючи на корі комаху, розкажіть дітям, що ефіальт просуває свій довгий яйцеклад крізь кору і відкладає яйця на личинки вусачів. Личинки ефіальта живляться личинками жуків і приносять користь деревам, позбавляючи їх від шкідників.
У сільській місцевості, де застосовуються біологічні засоби бо¬ротьби з шкідливими комахами, можна розповісти дітям про кри¬хітного їздця-трихограму, який паразитує в яйцях багатьох шкід¬ників, наприклад озимої совки. Личинки їздців, живлячись в тілі живого хазяїна, не пошкоджують його життєво-важливих органів. Тому хазяїн, хоч і стає більш кволим, продовжує пересуватися і живитися до кінця днів і лише наприкінці розвитку паразит ви¬їдає важливі внутрішні органи.
До перетинчастокрилих належать також жалячі комахи: бджо¬ли, оси, джмелі, мурашки, які ведуть як поодинокий, так і гуртовий спосіб життя. Всіх цих комах звичайно можна зустріти на ділян¬ках дошкільних закладів і тому вони є дуже цікавим матеріалом для спостережень з дітьми.
З бджолиних найбільш знайомою комахою є бджола домашня, у якої суспільний спосіб життя. Сильна сім'я може нараховувати до 10 тис. осіб. У бджолиній сім'ї завжди є матка, самці і робочі бджоли. Молода матка один раз у житті піднімається у шлюбний поліг, запліднюється, після чого повертається у вулик і живе там протягом 4-5 років, відкладаючи яйця. З запліднених яєць розви¬ваються робочі бджоли і матки, з незапліднених - трутні. Влітку життя робочої бджоли триває 30-40 днів.
За місцем і способом гніздування диких бджіл відносять до земляних, стеблових, квартирантів. Земляні бджоли риють нірки переважно у щільних грунтах. Бджоли-квартиранти влаштовують гнізда у черепашках молюсків, у порожнинах скель, стін, фунда¬ментів. Стеблові бджоли поселяються у стеблах з м'якою серцеви¬ною.
Рано навесні на вербі можна побачити з дітьми багато сірих бджілок, вкритих білими волосками, це - андрени. Ці бджоли риють нірки на ділянках з піщаним грунтом.
Поодинокі бджоли люблять світло і тепло, їх улюблені місця - схили балок і ярів, узлісся, лісосмуги, узбіччя доріг. Тут вони ін¬коли влаштовують колонії. Розкажіть дітям, що маленькі поодино¬кі бджоли - прекрасні запилювачі.
Не менш важливими запилювачами і цікавими об'єктами для спостережень з дітьми є джмелі. Вони живуть великими сім'ями (в середньому 100-200 осіб), яка складається з матки, молодих самок, а наприкінці літа і самців. Джмелина сім'я, на відміну від сімей медоносних бджіл, існує один рік).