Рідна природа
Щороку до нашого села на невелику затоку Прута прилітають прекрасні птахи, символи вірності і любові - гуси-лебеді. І кожен рік їх все менше. На цей раз цих вірних пар лише 8, коли минулого року було 15. Чи не зловісна рука браконьєра забрала одного з пари, а інших вимушений гинути в тузі. (Див. Додаток № 4).
Вода і кисень - два нерозривно зв'язаних елементи, необхідні для життя. Загальновідомо, що ліс - легені природи, вплив його на довкілля величезний. Та як не прикро, а ліси рубають і потяги вивозять за кордон.
Слідом за вирубаним лісом іде пустеля. Запустелення коштує людству близько 16 млрд. доларів щороку. Приходять на думку слова відомого французького письменника Ф.Шатобріана: “Ліси передували людині - пустелі слідували за нею”.
За необережність у поводженні з природою людству доводилось розплачуватися вже не раз. І давні, і сучасні помилки час від часу слід згадувати, щоб не повторити їх.
У нашій школі нещодавно була прокладена мала екологічна стежка, завданням якої є:
Розвиток відповідального ставлення учнів до природи;
Усвідомлення своєї власної відповідальності в стосунках з природним оточенням, участі в збереженні навколишнього середовища;
Вивчення об'єктів та явищ природи.
Наша екологічна стежка розрахована на урок-екскурсію.
Зупинка № 1. екологічний куток. Розміщений він у приміщенні школи. Вимурований з каміння, насаджено багато кімнатних квітів, є стенди “Стежками рідного краю” та “Екологічна молитва”.
Зупинка №2. Подвір'я школи. Південна частина школи, де учні доглядають за клумбами, малий дендрарій.
Зупинка №3. Гніздо лелеки. На даху приміщення старої школи окраса центра села.
Зупинка № 4. Дослідна ділянка. Місце, де закладаються досліди, спостерігаються результати.
Зупинка № 5. Річка Прут. Зупинка на його лівому березі. Вивчаємо видовий склад рослинності прибережної зони.
Уроки на природі формують у нас екологічне мислення, а саме: вміння визначити, узагальнювати і оцінювати стан довкілля, розуміти моральну, духовну й естетичну цінність природи. Ми при цьому вчимося вважати природу не лише об'єктом використання, а й набуваємо відповідних моральних норм та гуманної поведінки в межах загальнолюдських ціннісних орієнтирів щодо природи: добра, чуйності, благородства вчинків, співчуття, співпереживання.
На уроках-екскурсіях Світлана Мирославівна дає нам не лише знання про природу, а й проводить систематичну роз'яснювальну роботу щодо хорони природних багатств. Останніми роками проблема охорони природи дедалі більше хвилює людство. І це зрозуміло, адже природа у своїй різноманітності - це постійне джерело розвитку продуктивних сил суспільства і створення матеріальних і духовних благ.
У всесвітній стратегії охорони природи” записано: “Ми не успадкували землю наших батьків. Ми взяли її в борг у наших дітей”. І якою ми залишимо землю для наших нащадків залежить від знань, які отримали в школі й того, чи будемо їх застосовувати в практичній діяльності. Бо будь-яке втручання в природу, прийняття рішень про її перетворення повинно бути науково обгрунтованим.
У зоопарку Бронкса у клітці за міцними гратами висить дзеркало з багатозначним написом: “Ви дивитеся на найбільш небезпечного звіра на Землі. З усіх звірів, що будь-коли жили на планеті, тільки цей здатний винищити (і вже винищив) цілі види...” Віддаючи належне дотепності авторів напису, необхідно відзначити, що роль людини в долі живої природи може бути іншою, якщо вона берегтиме і примножуватиме біорізноманіття Землі. Хотілось би, щоб всі зрозуміли: збережений підсніжник, пташеня повернуте до гнізда, посаджене деревце - це і є конкретна справа в охороні природи. Є багато прийнятих законів про охорону природи, але найвищим законом для кожного з нас має бути наша совість.