Хемосинтез і фотосинтез
Хемосинтез і фотосинтез
Хемосинтез і фотосинтез
Як вам відомо, автотрофні організми залежно від джерела енергії поділяють на хемосинтезуючі і фотосинтезуючі.
Хемосинтез. Хемосинтезуючі організми (хемотрофи) для син¬тезу органічних сполук використовують енергію, яка вивільнюєть¬ся під час перетворення неорганічних сполук. До цих організмів на¬лежать деякі групи бактерій: нітрифікуючі, безбарвні сіркобактерії, залізобактерії тощо.
Нітрифікуючі бактерії послідовно окиснюють аміак (NH3) до нітритів (солі HNO2), а потім - до нітратів (солі HNО3). Залізобак¬терії одержують енергію за рахунок окиснення сполук двовалент¬ного заліза до тривалентного. Вони беруть участь в утворенні покла¬дів залізних руд. Безбарвні сіркобактерії окиснюють сірководень та інші сполуки сірки до сірчаної кислоти (H2SO4).
Процес хемосинтезу відкрив у 1887 році видатний російський мікробіолог С.М.Виноградський. Хемосинтезуючі мікроорганізми ві¬діграють виняткову роль у процесах перетворення хімічних елемен¬тів у біогеохімічних циклах. Біогеохімічні цикли (біогеохіміч¬ний колообіг речовин) - це обмін речовинами та забезпечення потоку енергії між різними компонентами біосфери, внаслідок жит¬тєдіяльності різноманітних організмів, що має циклічний характер.
Фотосинтез. Фототрофи використовують для синтезу органічних сполук енергію світла. Процес утворення органічних сполук із неор¬ганічних завдяки перетворенню світлової енергії в енергію хімічних зв'язків називають фотосинтезом. До фототрофних організмів на¬лежать зелені рослини (вищі рослини, водорості), деякі тварини (рос¬линні джгутикові), а також деякі прокаріоти - ціанобактерії, пурпу¬рові та зелені сіркобактерії.
Основними з фотосинтезуючих пігментів є хлорофіли. За своєю структурою вони нагадують гем гемоглобіну, але в цих сполуках замість заліза присутній магній. Залізо потрібне рослинним орга¬нізмам для забезпечення синтезу молекул хлорофілу (якщо в рос¬лину залізо не надходить, то в неї утворюються безбарвні листки, нездатні до фотосинтезу).
Більшість фотосинтезуючих організмів має різні хлорофіли хлорофіл а (обов'язковий), хлорофіл Ь (у зелених рослин), хлорофіл с (у діатомових і бурих водоростей), хлорофіл d (у червоних водоростей). Зелені й пурпурові бактерії містять особливі бактеріохлорофіли.
В основі фотосинтезу лежить окиснювально-відновний процес, пов'язаний із перенесенням електронів від сполук постачальників електронів (донорів) до сполук, які їх сприймають (акцепторів), з утворенням вуглеводів і виділенням в атмосферу молекулярного кисню. Світлова енергія перетворюється на енергію синтезованих органічних сполук (вуглеводів) в особливих структурах - реакційних центрах, що містять хлорофіл а.
У процесі фотосинтезу у зелених рослин і ціанобактерій беруть участь дві фотосистеми - перша (І) та друга (II), які мають різні реакційні центри та пов'язані між собою через систему перенесення електронів.
Процес фотосинтезу відбувається в дві фази - світлову та темнову. У світлову фазу, реакції якої перебігають у мембранах особли¬вих структур хлоропластів - тилакоїдів за наявності світла фотосинтезуючі пігменти вловлюють кванти світла (фотони). По¬глинання фотонів приводить до «збудження» одного з електронів молекули хлорофілу, який за допомогою молекул - переносників електронів переміщується на зовнішню поверхню мембрани тила¬коїдів, набуваючи певної потенційної енергії.
У фотосистемі І цей електрон може повертатись на свій енер¬гетичний рівень і відновлювати її, а може передаватись такій спо¬луці, як НАДФ (нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат). Електро¬ни, взаємодіючи з іонами водню, які є в навколишньому середовищі, відновлюють цю сполуку:
Нагадаймо, що коли певна сполука віддає електрон - вона окиснюється, а коли приєднує - відновлюється. Відновлений НАДФ (НАДФ • Н2) згодом постачає водень, потрібний для віднов¬лення атмосферного СО2 до глюкози (тобто сполуки, в якій запаса¬ється енергія).