Хрящеві риби. Акули в скати, як основні представники. Особливості будови тіла та життєдіяльності
Серед органів чуттів у земноводних водночас є органи, характерні тільки для водяних організмів, та такі, що притаманні наземним тваринам. До органів чуттів, пов'язаних із водним середовищем, нале¬жить бічна лінія. У більшості вона існує тільки на стадії личинки (пу¬головка), а в постійно водяних видів (напр., деякі хвостаті земноводні) бічна лінія зберігається протягом усього життя. Очі пристосовані до наземних умов: вони мають повіки (верхню, нижню та мигальну пе¬ретинку), які захищають око від пересихання.
Окрім внутрішнього вуха, земноводні мають ще й середнє. До його складу входять слухова кісточка та барабанна перетинка, яка розмежовує порожнину середнього вуха та зовнішнє середовище. Завдяки середньому вуху, яке заповнене повітрям, на¬земні хребетні здатні сприймати звукові коливання, що поширюють¬ся у повітрі. Звукові коливання через барабанну перетинку та слухову кісточку передаються до внутрішнього вуха, яке й сприймає звуки. Орган рівноваги представлений трьома напівколовими ка¬налами, що сполучаються з внутрішнім вухом.
Видільна система земноводних за загальними ознаками нага¬дує видільну систему хрящових риб. У земноводних є сечо¬вий міхур.Статева система. Земноводні - роздільностатеві тварини. За¬пліднення у більшості видів зовнішнє. Розмноження відбувається у водоймах.
Регенерація добре виражена у хвостатих земноводних (особли¬во у личинок), в яких можуть відновлюватися хвіст, кінцівки, ки¬шечник, легені, спинний мозок тощо. Дорослі безхвості земноводні майже зовсім втрачають здатність до регенерації.
Розмноження та розвиток земноводних відбуваються у воді. Як тільки настає весна, дорослі тварини прокидаються від зимового за¬ціпеніння та починають шукати водойми, що швидко прогріваються сонячним промінням. Першими у водойми приходять самці, в чому можна пересвідчитись за їхнім голосним кумканням. У самців дея¬ких видів жаб у кутках ротової щілини є особливі парні мішки (резо¬натори), які можуть роздуватися і таким чином підсилюва¬ти звуки. Самки легко знаходять місця нересту за голосним кумканням самців і невдовзі з'являються там.
Самці деяких видів земноводних на період розмноження зміню¬ють забарвлення всього тіла чи окремих його частин. Це свідчить про те, що у земноводних розвинений кольоровий зір. Наприклад, самець гостромордої жаби, поширеної в Україні, набуває в цей час блакитно¬го забарвлення, а самка залишається бурого кольору (як і самець після розмноження). Водночас із самкою, яка відкладає у воду дозрілі ікрин¬ки, самець випускає на них рідину, що містить сперматозоїди. Отже, запліднення відбувається у воді (зовнішнє запліднення).
Через деякий час зовнішня оболонка кожної ікринки набрякає і різко збільшується за об'ємом. За допомогою цих оболонок ікринки склеюються між собою і утворюють яйцекладку, що у різних видів земноводних має певну форму. Тільки кумки відкладають кожну ікринку окремо. Набряклі драглисті оболонки допомагають ікринкам утримуватися біля поверхні води, де навколишня темпе¬ратура вища. Вночі, коли температура знижується, в кладках, зав¬дяки цим оболонкам, температура продовжує залишатися на де¬кілька градусів вищою, ніж у воді. Верхня частина яйця всередині прозорої оболонки містить темний пігмент, а нижня - світла. Завдя¬ки цьому сонячне проміння уловлюється краще і яйце отримує більше тепла. Водночас пігмент захищає яйце від сонячного ультрафіоле¬тового випромінювання, яке у великих дозах згубно діє на живі орга¬нізми. Коли личинки виходять з оболонок, перші години свого жит¬тя вони утримуються на плаваючих драглистих оболонках поблизу поверхні води, де температура вища.
Личинка жаб - пуголовок - спершу схожа на личинку кісткової риби. Дихає пуголовок спочатку зовнішніми зябрами, що мають вигляд невеличких пучечків із боків голови. Вони невдовзі за¬мінюються на внутрішні зябра, ззовні непомітні. Пуголовок має одне коло кровообігу і двокамерне серце. На шкірі помітна бічна лінія. Вза¬галі, у личинок земноводних є багато спільного із кістковими рибами.
Перші дні пуголовки існують за рахунок жовтка ікринки. Згодом у них прорізується рот і вони починають живитися самостійно. Спочат¬ку вони з'їдають драглисті оболонки, до яких прикріплювалися. У здо¬буванні їжі пуголовкам допомагають рогові зубчики, заховані під м'я¬систими губами. Пуголовки зішкрябують шар дрібних організмів (во¬дорості, найпростіші тощо) із підводних предметів і таким чином жив¬ляться. Згодом вони переходять на здобування більшої поживи, тобто виловлюють дрібних безхребетних у товщі води.
Пуголовок швидко росте. Водночас у його будові відбуваються зміни. Як тільки зовнішні зябра замінюються на внутрішні (про¬різуються зяброві щілини), одразу ж над ними виникає шкірна згорт¬ка. Вона повністю вкриває зябра, залишаючи тільки невеличкий отвір для дихання. Через деякий час у пуголовка починають розвиватися передні і задні кінцівки. Проте спочатку зовні помітні лише задні кінцівки, передні ж сховаю під шкірною згорткою, що прикриває зяб¬рові щілини. Пуголовки розвиваються тим швидше, чим тепліша по¬года. У них з'являються легені, а серце стає трикамерним. Пуголовок може підпливати до поверхні води і заковтувати повітря. Хвіст посту¬пово коротшає та стають помітними передні кінцівки. Пуголовок стає жабеням і частіше виходить на берег. Період розвитку у воді триває два-три місяці, після чого жабенята заселяють суходільні місця існу¬вання. Статевозрілими жаби стають на третьому році життя.