Ялина європейська, ялівець звичайний, ясен звичайний

Вiчнозелений кущ або невелике, до 6 м заввишки дерево родини кипарисових. Дводомна або однодомна рослина. Молодi пагони червонувато-бурi, триграннi. Листки хвоєподібні, жорсткi, лiнiйно-шилоподібнi, колючi, ясно-зеленi. Чоловiчi шишечки жовтi, на зразок колоскiв. Жiночi шишечки складаються з кiлькох насiнних лусок i трьох насiнних зачаткiв, якi нагадують зеленi бруньки. Пiсля запліднення луски жiночої шишечки зростаються й утворюють соковиту зелену шишкоягоду. Стиглi шишкоягоди кулястi, чорнi з сизою поволокою до 10 мм в дiаметрi. Запилюється у квiтнi - травнi; шишкоягоди достигають наступного року восени, тому на одному кущi можна побачити i зеленi i чорнi шишкоягоди.

Росте у пiдлiсках хвойних лiсiв Карпат, його культивують як декоративну рослину.

Заготовляють шишкоягоди восени. Вживають свіжими або сушать.

Плоди ялівцю мiстять ефiрну олiю, флавоноїди, смоли, органiчнi кислоти (яблучну, оцтову, мурашину, глiколеву), цукри, пектини, дубильнi речовини, солi калiю.

Препарати яловцю пiдвищують дiурез, дезинфiкуюче дiють на сечовидiльнi шляхи, посилюють видiлення шлункового соку та жовчi, пiдвищують тонус i перистальтику шлунково-кишкового тракту, розрiджують i сприяють відходженню харкотиння, проявляють протизапальну i аналгезуючу дiю.

Застосовують при набряках, циститах, гiпоацидних гастритах, гепатитах, холангiтах, атонiї кишечника, бронхiтах, кашлi, пневмонiї, ревматизмi, подагрi, злоякiсних пухлинах, анемiї.

Внутрiшньо - настiй шишкоягiд (10 г сировини на 200 мл окропу, настоювати 5 год), приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день пiсля їди. Свiжi плоди: при захворюваннях дихальних шляхiв вживають в перший день - 5 плодiв (насiння випльовувати), в наступнi 15 днiв додавати щодня по 1 плоду, а потiм зменшувати до п'яти.При виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки використовують таке вино: 1 ст ложка плодiв ялівцю, 5 ст ложок корiння i листя кропиви залити 1 л червоного сухого вина i настоювати 48 год, додати 4 ст ложки меду i варити 30 хв). Приймати по 1 ст ложцi тричі на день.

Зовнiшньо - вiдвар плодiв ялівця (1:10, варити 10 хв, коли охолоне додати 500 мл до ванни при подагрi, ревматизмi, мiозитi, висипах на шкiрi.

ЯСЕН ЗВИЧАЙНИЙ

(ясінь)

Fraxinus excelsior

Листопадне, до 30 м заввишки дерево родини маслинових. Кора сіра, на молодих гілках зеленувато-сіра збілуватими сочевичками. Листки супротивні, непарно перисті, 15 - 20 см завдовжки, листочки довгасті або ланцетні, загострені, по краю зубчасті, сидячі, голі, лише зісподу по жилках волосисті. Квітки двостатеві і чоловічі, без оцвітини, зібрані в короткі грона, які виходять пучками з пазух торішніх листків. Цвіте у травні. Плід - крилатка, лінійно-ланцетна, на верхівці тупа або з виїмкою, гола.

Росте в листяних лісах, парках як декоративна рослина по всій території України.

Для медичних потреб використовують кору і листя. Кору збирають навесні, з молодих гілок. Листя заготовляють у травні - червні.

Листя ясена містить дубильні речовини, флавоноїди, ефірні олії, вітаміни, кумарини, органічні кислоти, мінеральні та інші речовини. У корі ясена є кумарино-глікозид фраксин, фенологлікозид сирингін, таніди, манніт, інозит, аскорбінова кислота, кверцетин, яблучна кислота та інші.

Галенові препарати ясеня використовують як жовчогінний, кровоспинний, послаблюючий, протизапальний, сечогінний та глистогінний засіб. Настій кори або листя ясеня дають всередину при ревматичних захворюваннях, особливо ревтматоїдному поліартриті, нирковокам'яній хворобі, хворобах печінки, жовтяниці, спастичному коліті й маткових кровотечах. Використовують препарати ясеня і як зовнішній засіб; свіжий сік листків ясеня закапують у вухо при запаленні його, а подрібнене до стану кашки листя і кусочки свіжої кори прикладають до ран.