Розвиток біотехнології відтворення сільськогосподарських тварин

ськогосподарських тварин - це базовий метод одержання потрібного біологічного матеріалу для розробки сучасних біотехнологічних методів у тваринництві. Крім цього, отримання ембріонів в умовах in vitro становить не тільки комерційний інтерес, а є також однією з найвдаліших моделей вивчення завершальних етапів мейозу і раннього ембріогенезу. Фахівцями IT і ІРГТ про¬ведено серію спільних досліджень і доведено, що сучасні методи біотехнології дають змогу долати складний шлях розвитку від окремого ооцита до живого теляти. Ними отримано перші в країні телята-трансплантати з in vitro отриманих ембріонів великої рогатої худоби шляхом їх нехірургічної трансплантації тваринам-реципієнтам (М.В. Зубець, М.Д. Безуглий, О.Є. Гузеватии та ін., 1995). В ІРГТ вдосконалено технологію отримання, оцінки, дозрівання і запліднення in vitro ооцитів корів та свиноматок, доведено можливість використання яєчників тільних корів у технології запліднення in vitro для отримання при необхідності додаткової кількості ембріонів (О.Є. Гузеватии та ін., 1997; 2000), установлено цитогенетичні та морфологічні особливості раннього ембріогенезу при одержанні зародків великої рогатої худоби та свиней in vitro (C.I. Ковтун, 2000, 2004; О.П. Гончарук, 2001). В IT визначено ефективність використання різних білкових добавок при одержанні in vitro ембріонів великої рогатої худоби (Г.В. Жернокльов, 2001), проведено порівняльний аналіз ооцитів, яйцеклітин та ембріонів великої рогатої худоби і свиней, отриманих в умовах

in vivo та in vitro (O.B. Щербак, 2001). В ІТСР досліджено вплив гонадотропінів, естральної сироватки і якості ооцитів вівцематок на їх дозрівання і запліднення in vitro (І.В. Лобачова, 1997). В ІБТ модифіковано культуральне середовище для дозрівання ооцитів корів і овець in vitro завдяки поповненню його фідерними клітинами. Після хірургічної трансплантації одержаних in vitro ранніх ембріонів вівці-реципієнту, яку попередньо було використано як донора ооцитів під час їхнього лапароскопічного вилучення, народилася ягничка (А.В. Мадіч та ін., 2002; 2004). В ІС встановлено залежність подальшого розвитку в умовах in vitro ооцитів і ембріонів свиней від меж осциляції рН у культуральному середовищі (П.В.Денисюк, 1997; 2002). Фахівцями ІРГТ і ІТСР опановано методику отримання ооцитів корів і овець з яєчників живих донорів методом OPU. Установлено зв'язок прижиттєвого хірургічного способу вилучення ооцитів вівцематок, діаметра аспіраційної голки з показниками кількості і якості одержаних ооцитів, подальшого їх культивування поза організмом з наступним заплідненням in vitro (I.B. Лобачова, 1999; 2002). Виявлено різницю між донорами за середньою кількістю пункційованих фолікулів, аспірованих ооцитів, частотою отримання in vitro ранніх зародків та бластоцист великої рогатої худоби (В.Є. Кузнєцов, 1999). Різний рівень запліднення поза організмом гамет самиць, про що зазначають у публікаціях різні фахівці, вважаємо, зумовлений такими чинниками: результат часто залежить від кваліфікації експериментаторів, можливо, є різниця між окремими популяціями тварин - гамети одних тварин придатніші до маніпуляцій in vitro, ніж інших, крім того, важливу роль відіграють умови культивування, якість вихідного біологічного матеріалу тощо.Принципову можливість одержання генетично ідентичних потомків у тварин нині доведено експериментально (від досліджень з одержання монозиготних близнюків методом поділу зародків на половинки до отримання всесвітньо відомої вівці Доллі в Шотландії внаслідок кпонування шляхом пересадки ядер соматичних клітин в енуклейовані яйцеклітини). Ділення ембріонів є найбільш розробленим способом кпонування. В 1987 р. співробітниками IT одержано першу в країні пару монозиготних телят від мікрохірургічного розділення деконсервованого ембріона (Ф.І. Осташко та ін., 1987). У подальших дослідженнях отримано 12 пар однояйцевих близнят і понад 100 гетерозиготних двійнят великої рогатої худоби (О.Д. Бугров, 1996; 2005), проведено порівняльний аналіз росту і розвитку моно- і гетерозиготних двійнят, одержаних методом ембріотрансплантації та традиційним способом (ОД Бугров, О.Ф. Гончар, 1994; 2004; О.Ф. Гончар, 1996), удосконалено методику мікрохірургічного отримання частин зародків ссавців в умовах гіпертонії завдяки модифікації техніки та умов проведення мікрохірургічних операцій, розроблено, виготовлено та апробовано пристрій для заточування скляних мікро-інструментів (Н.О. Гордієнко, В.І. Лісін, 1996; В.і. Лісін, 2006). У дослідженнях ученими ІРГТ установлено, що мікрохірургічне розділення пізніх морул або бластоцист великої рогатої худоби на половинки дає змогу не тільки отримати монозиготних близнят, які мають цінність для селекційних досліджень, а й більше ніж на 60% збільшити кількість телят від донорів ембріонів. Виявлено, що половинки і четвертинки морул-бластоцист, отримані in vivo і in vitro, однаково здатні до компактизації поза організмом. Однак для формування бластоцелю частинам in vitro отриманих зародків необхідний триваліший термін культивування поза організмом (М.В. Зубець та ін., 1994; В.Є. Кузнєцов, 1999).

Порівняно з поділом зародків пересадка ядер бластомерів дає змогу в кілька разів збільшити отримання тварин, що походять з одного ембріона. Перші дослідження в Україні з клонування ембріонів методом пересадки ядер зародків великої рогатої худоби в енуклейовані ооцити розпочато в IT. Розроблено методичні підходи і одержані успішні результати з отримання трансядерних зародків великої рогатої худоби шляхом пересадки ядер, їх подальшого культивування в умовах in vitro та доведено повноцінність цих ембріонів, після трансплантації яких у 1997 р. отримано потомків (М.Д. Безуглий та ін., 2000). Методичні тонкощі ембріонального і соматичного клонування опановано в ІРГТ, де отримано реконструйовані зародки кролів і великої рогатої худоби пересадкою ядер в оопласти. Реконструйовані зародки в подальшому дробились, досягали стадій морули і бластоцисти та були дуже подібними (морфологічно) до in vitro отриманих ембріонів відповідних стадій розвитку, однак кількість морфологічно нормальних ядер у них була меншою (Ю.М. Косенюк, 1999; В.Є. Кузнєцов, 1999). За допомогою методу соматичного клонування отримано клоновані доімплантаційні зародки кролів з використанням фібробластів шкіри вуха як клітин-донорів (Ю.М. Косенюк, 2004).