Історія розвитку природознавства як науки

Період “новітньої революції”.

Етапи “новітньої революції”:

Період “новітньої революції” можна розділити на 3 основних етапи:

перший етап: У середині 90-х років XIX століття почалася новітня революція у природознавстві, головним чином у фізиці, а також хімії та біології. У 1913-1921 рр. На основі загальних уявлень про ядро, електронах і квантах Н. Бор створює модель атома, розробка якої ведеться згідно з періодичною системою М. И. Менделеєва. Це супроводжується порушенням минулих уявлень про матерію, її властивостях і будову, формах руху ї типах закономірностей, про простір і час. Це призвело до кризи у фізиці та усього природознавства .

другий етап почався в середині 20-х років XX століття у зв`язку з створенням квантової механіки і поєднанням її з теорією відносності в загальну квантово-релятивистську концепцію. Відбувається наступний бурхливий розвиток природознавства і продовжується докорінна ламка старих понять ,головним чином понять, зв`язаних зі старою картиною світу.

третій етап Початком 3-го етапу у природознавстві було перше оволодіння атомною енергією з відкриттям ядра(1930р.) і наступних досліджень, з якими зв`язане зародження електронно-обчислювальної техніки і кібернетики. Зараз у природознавстві лідирує наряду з фізикою біологія, хімія, а також науки, суміжні з природознавством, як то космонавтика та кібернетика.

Закономірності і особливості розвитку природознавства:

Деякі найважливіші закономірності, що визначають собою загальний характер природознавчих наук такі:

.Обумовленість практикою, потребам техніки, промислового виробництва, рівня як і сільського господарства і медицини. Це - головна рушійна сила, або джерело розвитку природознавства.Відносна самостійність розвитку природознавства, в результаті чого воно задовольняє вимоги техніки виробництва, слідуючи своїм власним шляхом дослідження природи, який позначається внутрішньою логікою наукового пізнання. Які б конкретні задачі не ставила техніка перед наукою, практичне їх розв`язання може бути відтворено лише по досягненні конкретних ступенів розвитку самого процесу пізнання природи, який робиться у процесі переходу від явищ до сутності і від менш глибокої сутності до більш глибшої.

Переймальність у розвитку природознавства , його ідей та принципів, теорій та понять, методів та прийомів дослідження, нерозривність усього пізнання природи як внутрішньо єдиного, цілеспрямованого процесу. По мірі того, як із відносних істин складається абсолютна істина, повна опиняється у внутрішнім співпаданні з менш повною, раніш досягненою. Кожна вища ланка в розвитку природознавства виникає на основі попередньої ланки, з утриманням усього цінного, що було накопичено раніш.

Поступовість розвитку природознавства при чередуванні періодів відносно спокійного, еволюційного розвитку та бурхливої, революційної, ламки його теоретичних основ, системи його понять, принципів і уявлень, а разом із тим і усієї картини світу. Еволюційний розвиток усього природознавства та окремих його частин відбувається під час поступового накопичення нових фактів , теоретичних концепцій, у зв`язку з чим відбувається витончення і доробка вже прийнятих раніше теорій , понять та принципів. Революція відбувається тоді, коли починається докорінна ламка і перебудова в самій основі раніш встановлених світоглядів, перебудова фундаментальних положень, законів, принципів природознавства в результаті нових відкриттів, експериментальних даних тощо.

Взаємодія наук, взаємозв`язаність усіх складових частин природознавства, в результаті чого предмет однієї природознавчої науки може і має бути досліджений методами і прийомами інших наук.

Протирічність розвитку природознавства . Нерідко наявність розколу точок зору на неприємливі, несумісні, здавалося б, що знаходяться у постійній боротьбі, поглядів призводить до прогресу наукового пізнання.

Повторність.