МИСЛЕННЯ

План

1.Теорія мислення.

2.Розумові процеси.

3.Види мислення.

4.Мислення й лобові частки.

ТЕОРІЯ МИСЛЕННЯ

Ми починаємо пізнавати навколишню дійсність із від¬чуттів і сприймання, а потім починаємо мислити, осмислювати. Функцією мислення можна назвати розширення меж пізнання за допомогою виходу за межі чуттєвого сприймання. Мислен¬ня дає можливість за допомогою умовиводу розібратися в тому, що безпосереднім чином не дається нам у сприйманні.

. Завданням мислення є виявлення зв'язків між предмета^ ми, відмежування їх від випадкових збігів. Мислення працює з поняттями і бере на себе функції узагальнення й планування. Психологія мислення як напрямок виникла лише в XX столітті. До цього панувала асоціативна теорія, яка зводила зміст думки до чуттєвих елементів відчуттів, а закономірності протікання мислення — до асоціативних законів.

Чому мислення неможливо звести до асоціативного про¬цесу?

Першою відмінністю є те, що перебіг асоціативного про¬цесу обумовлюється випадковими зв'язками за суміжністю в просторій часі отриманих вражень, у той час як переїш: розу¬мового процесу регулюється зв'язками предметного змісту.

Друга відмінність полягає в тому, що перебіг асоціати¬вного процесу не осмислюється і не регулюється самим су¬б'єктом, тобто асоціативний процес позбавлений цілеспрямо¬ваності.

Проблеми мислення почали усвідомлюватися з початку XVII століття. Існувала концепція сенсуалізму, основою якої було розуміння свідомості як споглядання. У сенсуалістів був такий принцип: «Немає нічого в розумі, чого не було б у від¬чуттях». Це стало основою всіх сенсуалістичних теорій, які стверджували таке: усі розумові процеси ґрунтуються на ре¬продукції чуттєвих даних, тобто накопиченого сенсорного досвіду. Ця репродукція відбувається за принципом асоціації.

Щоб пояснити направлений характер мислення, було

введене поняття персервації, тобто тенденції уявлень утриму¬

ватися. Крайньою формою персервації є нав'язлива ідея. Уче¬

ний Г. Еббінгауз дав власне визначення мисленню. Він назвав

його чимось середнім між гонитвою ідей і нав'язливими уяв-

ленями.,;

Існувала Вюрцбурзька школа, яка була не згодна з бага¬тьма ідеями сенсуалізму. Вона вважала, що в мисленні є влас¬ний специфічний зміст, який не можна звести до наочно-обра¬зного. Але представники цієї школи впадали в іншу крайність. Вони протиставляли «чистій» чуттєвості «чисте» мислення.

Вюрцбурзькою школою було висунуте положення про предметну спрямованість думки і, на противагу до механіци¬зму асоціативної теорії, підкреслювався направлений харак¬тер мислення. Представники Вюрцбурзької школи запропо¬нували концепцію «детермінуючих тенденцій», які й наво-аять асоціативні процеси до вирішення завдання. Таким чином, завданню ненавмисно приписувалася здаттсіь до самореалі-