Формування регіонального овочепродуктового підкомплексу в умовах переходу до ринкових відносин
Аналіз даних таблиці показує, що посівні площі під овочами у особистих селянських господарствах у 3,5 раза більші, ніж у колективних. Крім того, вони залишаються незмінними, а в особистих — збільшуються. Слід зауважити, що приватний сектор займається виробництвом овочів як для власних цілей, так і для реалізації на ринку. Найвища урожайність овочів спостерігалася у особистих господарствах у 2004 р. і становила 174,6 ц/га, що майже в 2,9 раза більше, ніж у сільськогосподарських підприємствах. Разом з цим в області збільшилося виробництво овочів на одну людину. Так, якщо в 2000 р. воно становило 106,9 кг, то в 2004 р. — 129,6 кг. Споживання овочів на одну особу за період з 2000 до 2004 рр. збільшилось на 11,4 кг.Радикальне реформування аграрного сектора створило сприятливі умови для розвитку фермерства. Протягом 1998—2004 рр. кількість фермерських господарств значно зросла, що сприяло збільшенню вирощуванню овочів.
Великою проблемою у розвитку виробництва овочевої продукції є її реалізація. Аналіз структурних змін, що відбулися в овочівництві, довів необхідність створення досконалого ринку овочів, який забезпечував би населення овочевою продукцією протягом року. Важливу роль у цьому повинен відігравати оптовий ринок овочів, який створював би умови для організації оптової торгівлі. Для цього слід вивчити цілий ряд питань, а саме: систему ціноутворення, співвідношення попиту та пропозиції, платоспроможність підприємств і населення, а також вирішити екологічні проблеми виробництва та реалізації овочевої продукції.
Одним із завдань сільськогосподарських підприємств є самостійний вихід на ринок. Раніше основними ланками у заготівлі овочів були заготівельні органи. Нині овочева продукція реалізується переробним підприємствам, на ринку, населенню в рахунок оплати праці та за іншими каналами (табл. 2).
У 2004 р. найбільше було продано овочів за іншими каналами реалізації (наприклад, в рахунок оплати праці) — 30 %, що майже втричі більше порівняно з 2000 р. За період 2001-2004 рр. значно зросла (на 14 %) реалізація овочів переробним підприємствам. Проте на ринку в 2004 р., порівняно з 2000 р., овочевої продукції було продано майже вдвічі менше.
2. Структура реалізації овочевої продукції сільськогосподарськими підприємствами у Хмельницькій області
Ринок овочевої продукції — це одна із важливих ланок ринку продовольства. Останні роки він не відповідав попиту населення. Отже, необхідно забезпечити рівновагу між попитом та пропозицією на овочеву продукцію. У цьому плані створення і формування регіонального ринку овочевої продукції слід розглядати як одну з основних ланок національного ринку. Ефективність овочевого ринку залежить від удосконалення економічних відносин у державі, раціонального поєднання виробництва, переробки, зберігання і реалізації овочів. На ринку овочів велику увагу потрібно приділити його сегментам, тому що овочеву продукцію можна реалізовувати споживачам як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, безпосередньо виробникам, закладам громадського харчування.
Характерною особливістю ринку овочів є наявність сезонних та регіональних коливань цін. Для усунення необґрунтованих розривів між цінами в регіональному розрізі слід вирішувати транспортну проблему. Потрібно створювати великі плодоовочеві оптові ринки, а виробництво продукції здійснювати в спеціалізованих підприємствах різних форм господарювання.
Існує досить значна різниця між цінами на овочі в традиційній мережі та на міських ринках. Цінова ситуація міських ринків досить активно змінюється під впливом попиту і пропозиції, а на внутрішньому ринку спостерігаються сезонні коливання цін на овочеву продукцію.
Необхідно приділяти більше уваги таким питанням як концентрація та спеціалізація. У процесі спеціалізації формуються нові галузі виробництва, збільшується продуктивність праці, заощаджується час, краще використовуються регіональні особливості. Спеціалізація тісно пов’язана з кооперуванням, яке в свою чергу залежить від поглибленої спеціалізації. В Україні до 1990 р. існували спеціалізовані овочівницькі господарства, які вирощували овочі та забезпечували ринки, овочеві магазини, підприємства громадського харчування овочевою продукцією. Нині ці господарства потребують державної підтримки, а саме: кредитування та інвестування, удосконалення законодавчої бази, розвитку маркетингу (товарної, цінової, збутової та розподільчої політики).
3. Економічна ефективність виробництва овочів у Хмельницькій області
Як бачимо з табл. 3, овочівництво й досі залишається в області однією з найбільш трудомістких галузей сільського господарства тому, що тут в основному використовується ручна праця. Реалізація овочів скорочується. За період 2001-2003 рр. цей показник знизився на 6 тис. т. Рентабельність свідчить про збитковість галузі. Так, у 2001 р. рівень рентабельності становив 13,4 %, в 2002 р. — мінус 6,9, в 2003 р. — мінус 16,6 %. Це показник, який характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів. Затрати праці у 2001 р. становили 11,5 люд.-год., у 2002 — 8,6, 2003 — 10,3 люд.-год. Найбільша собівартість овочів спостерігається у 2002 р. — 45,53 грн./ц. Значно підвищилась ціна реалізації. У 2003 р. порівняно з 2001 р. цей показник зріс на 7,5 грн./ц.