Барвінок прямий, мухомор червоний, персик звичайний, яловець козачий

Барвінок прямий, Vinca efecta

- багаторічна трав’яниста кореневищна рослина родини барвінкових. Стебла прямостоячі, численні, 15-50 см заввишки, утворюють куртини. Листки супротивні, сидячі, еліптичні, інколи яйцевидні або округлі, шкірясті, голі або слабо опушені. Квітки білі або блідо-голубі, поодинокі, в пазухах листків. Плід – з 2 листянок. Цвіте у травні-квітні.

Поширення. Ендем Середньої Азії. Росте на північному-східних, південних і південно-східних схилах гір.Заготівля і зберігання. Використовують корені і кореневища, які заготовляють протягом усього періоду вегетації. Після викопування їх очищають, ріжуть на кусочки по 2-3 см завдовжки, розкладають шаром 5-7 см і сушать, перевертаючи протягом для 3-4 рази. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Аптеками не відпускаються. Хімічний склад. Коріння барвінка прямого містить до 3% алкалоїдів, у тому числі вінкамін, резерпін, скіміанін та інші. Фармакологічні властивості і використання. Одержані з барвінку прямого препарати ервамін і інсулін стимулюють мускулатуру матки й використовуються для зупинки післяпологових кровотеч. Інсулін ефективний і як гіпотензивний засіб. Як матковий засіб запропоновано виннокамяну сіль вінкаміну під назвою вінкаметрин. Дозволено до застосування препарат барвінкан гідро хлорид, який являє собою хлористоводневу сіль вінкаміну, виділеного з барвінку прямого. Цей препарат у терапевтичних дозах подібно до стрихніну або секуреніну збуджує центральну нервову систему і, насамперед підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку. Барвінкан гідро хлорид призначається при астенії, млявих паралічах, невриті, неврастенії, периферичних парезах, при ослабленні серцевої діяльності та при імпотенції. Препарат приймають і як тонізуючий засіб при загальній слабості після перенесення виснажливих хвороб. Мухомор червоний, Amanita muscaria - гриб родини мухо морових. Шапинка 5-15 см у діаметрі, у молодих грибів майже куляста, у зрілих – опукло- або плоскорозпрстерта, з тонким рубчастим краєм, яскраво-червона або оранжева, з численними білими або жовтуватими пластівцями, які після дощу часом зникають, пластинки густі, тонкі, вільні білі. Спорова маса біла. Ніжка циліндрична, з великою бульбою, щільна, пізніша з порожниною. М’якуш білий, під шкіркою шапинки – жовтуватий, без виразного запаху. Поширення. Мухомор червоний росте по всій території України у хвойних і листяних лісах з липня по листопад. Сировина. Використовуєть свіже плодовите тіло гриба. Хімічний склад. У плодовитому тілі мухомора є алкалоїди мусказон і мускімол, ібонетова кислота й мікоатропін. Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині настойку гриба на горілці використовують для розтирання при ревматизмі. В гомеопатії в мухомора червоного приготовляють препарат Agaricus muscarius, який застосовують при спазмах судин, епілептичному і хореатичному станах, множинному склерозі тощо. В побуті мухомор червоний використовують як інсектицидний засіб. Для знищення мух готують міцний відвар, невелику кількість якого наливають у неглибоку тарілку й підсолоджують цукром, а зверху кладуть фільтрувальний папір так, щоб він дещо виступав за краї тарілки. Замість відвару в тарілку можна насипати дрібненькі кусочки гриба, залити їх невеликою кількістю підсолодженої води або молока, а зверху так само покласти фільтрувальний папір. Споживаючи розчин, мухи гинуть. Свіжим соком або вареним грибом змащують місця скупчення клопів. Мухомор червоний – смертельно отруйний гриб. При маніпуляціях з ним слід бути обережним, а розставляючи приманки для мух, треба слідкувати, щоб до них не мали доступу діти. Персик звичайний (Percisa vulgaris) - дерево заввишки 3-6 м або кущ родини розових. Кора жовтувата або червонувато-коричнева. Листки ланцетні, гостропилчаті, з короткими черешками, які несуть по 3-5 червоно-бурих залозок. Квітки антиморфні, двостатеві, рожеві, одиничні, зрідка їх по дві. Плід – кістянка. Цвіте у квітні-травні. Поширення. Походить із Східної Азії. Розводять як плодову рослину в південних районах України. Сировина. Використовують плоди. Хімічний склад. Плоди містять цукри (до 15%), аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, каротин, органічні кислоти (яблучну, лимонну, хінну та винну), ефірну олію, сполуки калію і заліза, в насінні є жирна (до 57%) і ефірна олія. Фармакологічні властивості і використання. Плоди персика рекомендуються хворим з порушенням серцевого ритму, при гіпсохромній анемії, пов’язаній з аліментарним фактором, як засіб, що стимулює шлункову секрецію і покращує травлення, та як сечогінний засіб. Протипоказано вживати персики хворим на діабет і ожиріння. М’якуш плодів використовують і як фітотерапевтичний засіб у косметиці. З насіння одержують персикову олію, яка є цінною сировиною для фармацевтичної і парфумерної промисловості. Лікарські форми і застосування. Зовнішньо: маска на обличчя при сухості шкіри – м’якуш спілого персика змішують з відваром ромашки лікарської і одержану кашку наносять на обличчя, через 20 хв змивають теплою водою. Яловець козачий, Juniperus sabina - низькорослий сланкий дводомний вічнозелений кущ родини кипарисових. Листки інтенсивно зелені, лусковидні, ромбічні або ромбічно-ланцетні, трохи загострені, на гілках сидять по три, на гілочках розміщаються в 4 рядки черепицеподібно, на спинці округлі, з видовженою або веретено видною залозкою. Органи спороношення містяться на кінцях маленьких пазузних гілочок, вкритий дрібними лусковидними листочками, чоловічі шишечки спрямовані догори, яйцевидні, утворені круглястими лусочками, жіночі шишечки майже кулясті. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються і утворюють соковиту зелену шишкоягоду. Спілі шишкоягоди звислі, чорні, з сизою поволокою, 5-8 мм в діаметрі. Запилюється у травні. Шишкоягоди достигають восени першого або наступного року. Поширення. Яловець козачий росте на вапнякових скелях у Криму і на Закарпатті. В багатьох парках його культивують як декоративну рослину. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують молоді однорічні гілочки з листям, які заготовляють у травні-червні і використовують свіжими або сушать. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках у сухому приміщенні, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Гілочки і листя ялівцю містять ефірну олію, флавоноїди, глікозид пініпікрин, дубильні й смолисті речовини, віск, сапоніни та аскорбінову кислоту. Головною складовою частиною олії є спирт сабінол. Фармакологічні властивості і використання. Дуже отруйні властивості ялівцю обмежують його терапевтичне застосування. Найчастіше його використовують як зовнішній засіб у формі мазі, настойки, щоб позбутися бородавок, порошку. Есенцію із свіжих гілочок з листям використовують у гомеопатії. Лікарські форми і застосування. Зовнішньо – для змащування і втирань використовують мазь із свіжих гілочок з листям і настойку.