ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ ГЛУШКО (нар. 1923)
Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1923 р. в м. Ростові-на-Дону. У його батька-вчителя було багато книжок, журналів. Особливо захоплювався хлопець книжками з радіотехніки, фізики і математики. Ще в шкільному віці читав він ті книжки, за якими навчаються студенти вузів. Віктор любив сам конструювати різні прилади і цікаві «іграшки», його кімната нагадувала майстерню — стільки там було різних інструментів. Віктор сам змонтував радіоприймач, а також сконструював самохід на колесах, яким керував на відстані за допомогою радіо пристрою. У цей час хлопцеві було 13 років. Йому передрікали майбутнє радіоінженера.
Після закінчення середньої школи юнак вступив до Новочеркаського політехнічного інституту. Але почалася Велика Вітчизняна війна. Через надто слабкий зір Віктора Михайловича не взяли в ряди Червоної Армії. Разом з іншими трудівниками він копав окопи, працював на шахті, на колгоспному полі тощо. І завжди в його рюкзаку було 2— З книжки. Кожну вільну хвилину використовував для роботи над собою. Під час війни юнака спіткало велике горе: на тимчасово окупованій території фашисти розстріляли його матір — учительку й депутата.
У 1946 р. В. М. Глушков закінчив Новочеркаський політехнічний інститут, а в 1948 р. без відриву від виробництва —механіко-математичний факультет Ростовського університету. Його направили викладачем у Свердловськ. Там молодий інженер почав працювати над питаннями механізації й автоматизації виробничих процесів у шахтах гірничодобувної промисловості. З того часу він і почав торувати нові шляхи у розвитку техніки швидких обчислень.
Потребу в прискоренні різних обчислень все більше відчували люди багатьох професій — інженери, архітектори, хіміки, метеорологи, економісти та ін. Виконувати необхідні обчислення за допомогою самих рахівниць, логарифмічних лінійок, спеціальних таблиць і найдосконаліших арифмометрів ставало все важче. Виникла гостра потреба далі розвивати і вдосконалювати обчислювальну техніку, автоматизувати її. Без створення швидкодіючих електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) неможливо було розвивати й саму кібернетику як науку про управління виробничими процесами.
Сучасні ЕОМ, залежно від конструкції, за одну секунду виконують від десяти сотень до кількох мільйонів обчислювальних операцій над числами довільної величини.
У 1956 р. при Інституті математики Академії наук УРСР було організовано лабораторію обчислювальної техніки. На той час доцент і завідуючий кафедрою теоретичної механіки Уральського лісотехнічного інституту, кандидат фізико-математичних наук В. М. Глушков захистив дисертацію на вчений ступінь доктора математичних наук. У ній молодий вчений розв'язав одну з найскладніших алгебраїчних задач, яку поставив відомий німецький математик Д. Гільберт і над якою безрезультатно працювало немало алгебраїстів.
Віктор Михайлович успішно пройшов конкурс і зайняв посаду завідуючого лабораторією обчислювальної техніки. У 1957 р. лабораторію було реорганізовано в Обчислювальний центр АН УРСР. На той час його керівник був уже професором, а в 1961 р. його обрано академіком Академії наук СРСР.
Фронт робіт, спрямованих на розвиток кібернетики, обчислювальної техніки, швидко розгортався. На базі Обчислювального центру в 1962 р. було засновано Інститут кібернетики АН УРСР, директором якого й став Віктор Михайлович. За цикл робіт з теорії цифрових автоматів, опублікованих у 1960—1962 pp., він у 1964 р. був удостоєний звання лауреата Ленінської премії. Того ж року його обрано академіком Академії наук СРСР.
Теорія цифрових автоматів обґрунтовувала принципи поєднання ЕОМ з іншими технічними пристроями, що відразу відкрило шлях до створення автоматизованих систем управління (АСУ). За цикл робіт з теоретичної кібернетики В. М. Глушкова у 1967 р. нагороджено орденом Леніна, а Президія АН СРСР відзначила ці роботи премією імені О. М. Крилова.
Під керівництвом В. М. Глушкова в Інституті кібернетики АН УРСР конструюються і будуються експериментальні зразки найрізноманітніших обчислювальних машин. Ними користуються економісти, плановики, техніки, біологи, лікарі, метеорологи та інші спеціалісти, робота яких пов'язана з розрахунками. Тепер малогабаритні ЕОМ можна побачити в державних установах, конторах великих радгоспів, колгоспів тощо.
За шість років лабораторія обчислювальної техніки, де під керівництвом В. М. Глушкова працювало всього 60 чоловік, виросла в Інститут кібернетики АН УРСР, у якому тепер працює майже чотири тисячі чоловік. За великі успіхи у розвитку кібернетичної науки і підготовку висококваліфікованих наукових кадрів інститут у 1969 р. нагороджено орденом Леніна.