ПАФНУТІЙ ЛЬВОВИЧ ЧЕБИШОВ (1821—1894 pp.)

Видатний російський учений-математик П. Л. Чебишов був сином поміщика. Батько його за молодих років брав участь у Вітчизняній війні 1812—1814 pp., після закінчення якої вийшов у відставку й оселився в своєму маєтку — селі Окатово Богородського повіту Калузької губернії. Там 16 травня 1821 р. і народився син Пафнутій.

Дитячі роки хлопчик провів у селі. Мати вчила його читати і писати, а двоюрідна сестра — французької мови й арифметики. Паша не брав участі у рухливих дитячих іграх, бо від народження в нього одна нога була коротшою за другу.

Багато часу Паша проводив за читанням книжок і майструванням усяких дотепних іграшок. Користуючись самим тільки ножиком, він годинами майстрував різні млинки, водяні колеса, а пізніше, коли почав вивчати геометрію, конструював рухомі моделі плоских фігур.

У 1832 р. сім'я Чебишових переїхала до Москви. Тут батько найняв для синів найкращих учителів, які приходили до них на квартиру готувати дітей до вступу в університет. Учитель математики П. М. Погорельський відразу помітив здібності Паші до фізики, математики і радив йому вступати на математичний факультет.

Студентом Московського університету П. Л. Чебишов став у 1837 р. Професор математики М. Д. Брашман, помітивши здібності юнака до математики, почав з ним додатково працювати. Вже через рік, переходячи на другий курс університету, Чебишов, за порадою професора Брашмана, підготував дослідження «Про числове розв'язування рівнянь вищих степенів». За цю роботу його нагородили срібною медаллю.

З року в рік Чебишов складав усі заліки й екзамени тільки на відмінно, нерідко дивуючи своїх учителів власними способами математичних доведень та досліджень, які відзначалися оригінальністю, простотою і винахідливістю.

Коли Чебишов учився на останньому курсі, його батько через нестатки знову переїхав у село разом з дружиною і меншими дітьми. Пафнутій Львович залишався в Москві з двома молодшими брата-ми-студентами. Від батька вони не одержували майже ніякої допомоги. П. Л. Чебишов почав давати уроки з математики та фізики гімназистам і студентам.

У 1841 р. Чебишов закінчив університет з відзнакою. Його залишили там для підготовки на звання професора. Стипендія була невелика, але він намагався допомагати не тільки молодшим братам-студентам, а й батькові. За браком часу йому довелося залишити приватні уроки.

У 1846 р. він блискуче захистив при Московському університеті дисертацію, присвячену теорії ймовірностей, і через рік зайняв посаду ад'юнкта в Петербурзькому університеті. У 1847 р. Чебишов захисти» дисертацію на тему «Інтегрування за допомогою логарифмів», а через два роки опублікував «Теорію порівнянь», за яку йому було присуджено Демидівську премію та ступінь доктора математики і астрономії. Ця дисертація протягом п'ятдесяти років була єдиним посібником для студентів з теорії чисел.

У теорії чисел Чебишов займався питанням про розподіл простих чисел у натуральному ряді. Не одне століття математики намагалися відкрити закон, за яким прості числа розподіляються в натуральному ряді чисел. Евклід довів, що кількість простих чисел безмежна. Інший математик стародавньої Греції — Ератосфен показав, як практично знаходити в натуральному ряді прості числа (решето Ератосфена). За допомогою решета Ератосфена можна знайти як завгодно багато простих чисел. Розглядаючи послідовність простих чисел, легко пересвідчитися, що в натуральному ряді вони розміщуються дуже нерівномірно. Вивчаючи послідовність простих чисел, видатний французький математик Лежандр експериментальне підібрав формулу, за якою можна було встановити, скільки приблизно простих чисел міститься у проміжку від 2 до будь-якого досить великого числа натурального ряду. П. Л. Чебишов довів, що наближена формула Лежандра не дає істинної картини розподілу простих чисел, а незабаром вивів формулу, яка давала так зване асимптотичне наближення до числа простих чисел. Тоді ж він довів висловлене французьким математиком Бертраном припущення, що між п і 2п (де п 4) міститься принаймні одне просте число. Уточнене Пафнутієм Львовичем твердження, яке дістало назву теореми Чебишова, було сформульоване так: Якщо 2п>7, де п - натуральне число, то-між п і 2п—2 лежить принаймні одне просте число. Винайдені Чебишовим способи теоретичного доведення цих питань вразили всіх математиків світу і поставили тридцятирічного вченого поряд з найвидатнішими представниками цієї науки.Не менш значним науковим досягненням П. Л. Чебишова була дальша розробка питань теорії ймовірностей. За дослідження в теорії ймовірностей Пафнутій Львович узявся, коли йому було 23 роки, і продовжував їх усе своє життя. Ферма, Я. Бернуллі, Лаплас та інші вчені розробили початки цієї науки, Чебишов привів її в струнку систему, довів багато важливих теорем і законів. Своїми працями з теорії ймовірностей П. Л. Чебишов поклав початок окремій математичній науці, яку довершили пізніше його талановиті учні А. А. Марков і О. М. Ляпунов. Тепер теорією імовірностей користуються у найрізноманітніших галузях практичної діяльності.