Микола Аркас - адмірал(?), історик, письменник
Найціннішою архівною знахідкою, матеріали якої розкривають історію життя Миколи Аркаса, є власноруч заповнена ним біографічна анкета, яка нині зберігається в Чернигівському історіографічному музеї.
«Я народився у Миколаєві, Херсонській губернії» - писав він. «Батько мій - син вчителя Чорноморської штурманської школи Микола Андрійович Аркас, служив, як і всі його брати, у Чорноморському флоті з 1871 по 1881 р.р. у чині генерал-адютанта, адмірала, був головним командором чорноморського флоту і портів.
Мати моя Софія Петрівна - дочка оберштернкрігкомісара Чорноморського флоту, дійсного статського совітника Петра Григоровича Богдановича, переведеного у 1793 р. До Чорноморського флоту із бунчуковських товаришів Полтавського полку.
Вчився я у одеській приватній гімназії Стародубцева і у 1875 році скінчив курс Одеського Новоросійського універсітету на природознавчому факультеті».
Визнаючи у цій анкеті свій світогляд, як демократично-національний, М. Аркас відзначає першорядну роль на його формуванні сімейного виховання, гімназійних вчителів, знайомства з творчістю Тараса Шевченко, Павла Кутіша. Без будь-яких власних коментаріїв він наводить висновок домашньої вчительки молодих членів родини Аркасів, який вона занотувала у своєму таємному щоденнику, що випадково потрапив до його рук. «Как родители, так и дети, особенно старший сын (тобто Микола), большие патриоты, которые очень любят свою Малороссию и сильно ненавидят Петра Великого и всех, кто не ценит и не любит Малороссии».
Про своє майнове становище і місце у державно-чиновницькому апараті Російської імперії Микола Аркас повідомляє, що у Херсонському та Одеському повітах Херсонської губернії має маєток, де з 1881 року (тобто з року смерті батька) веде власне господарство. До того ж є почесним мировим суддею Херсонського округу і у чині статського радника входить до апарату морського міністерства.
Містифікація з його соціальним статусом розпочалася у 1899 році у Москві, де відбулася прем’єра Аркасової опери «Катерина». Її показували там без оголошення прізвища автора, але дотошний репортер «Московских ведомостей» все ж зумів якось вивудити це прізвище, але при цьому звів на сторінках газети чиновника морського відомства до адмірала, переплутавши таким чином батька з сином. З того часу міф про російського адмірала - українського патріота пішов гуляти як серед ворогів, так і серед друзів українства.
Те саме можна сказати і про «генеральство» Аркаса, про те, що він дослужився до високого цівільного чину, дійсного статського радника, що рівнозначно війсковому званню генерал-майора. Хоч це твердження навіть увійшло в енциклопедичну літературу і потрапило на сторінки вступного нарису до київських перевидань «Історії України-Русі» 1990-91 років, але воно так само міфічне, як і легенда про Аркасове «адміральство». Його спростовує вищезгадана архівна згадка, в якій сам Микола Аркас засвідчує свій чин статського радника, рівнозначного полковнику у війську.
З анкети дознаємося і про написану Аркасом поєму «Гетьман Пилип Орлик», де можна побачити зародження тих настроїв, які будуть вписані до «Історії Укрїни-Русі».
* * *
Ні! Певен я, що стане правда,
Що знов Вкраїна оживе,
Зітхне свободно, вільне, радо,
Криваві сльози обітре!
Гей устань же, Україно!
Як колись вставала,