Микола Хвильовий

Трактат "Україна чи маларосія?", опублікований лише 1990р.: "…незалежна україна не тому, що цього хочемо ми, комуністи, а тому, що цього вимагає залізна і непереможна воля історичних законів".

1933р. - поїздка по селах, де на власні очі бачить голодомор як найбільш переконливий "аргумент" сталінського виховання українців.

Травень 1933р. - арешт Михайла Ялового, друга й однодумця, колишнього презідента ВАПЛІТЕ.

"Наділений чутливою інтуїцією, письменник гарячково шукає виходу із катастрофічної ситуації, породженої, наростаючою хвилею репресій, вимиранням мільйонів українських селян, поширенням недовіри і підозри в суспільстві. Шукає і не знаходить. Бо не бачить виходу з цієї ідеологічної пастки, в яку він, комуніст, потрапив, натхненно довірившись гуманістичним ідеалам Революції". Микола Жулинський.

Кілька разів Микола Хвильовий пробував зняти з себе жорстокі і небезпечні звинувачення. Адже його не чули і не хотіли чути.

13 травня 1933р., зібравши друзів, Микола Хвильовий застрелився. Так закінчила свої рахунки з життям людина, яка тричі була під розстрілом.

Посмертна записка:

Арешт ЯЛОВОГО - це розстріл

цілої генерації… За що?

За те, що ми були найщирішими

комуністами? Нічого не розумію.

За генерацію Ялового відповідаю

перш за все я, Микола Хвильовий.

"Отже", як говорить Семенко…

ясно.

Сьогодні прекрасний сонячний день.

Як я люблю життя - ви й не

уявляєте. Сьогодні 13. Пам'ятає,

як я був закоханий у це число?

Страшенно боляче.

Хай живе комунізм.Хай живе соціалістичне будівництво.

Хай живе комуністична партія.

"…Він свято вірив у можливість рідкісного шлюбу, у можливість неймовірного єднання. Він вірив, що вільна, незалежна суверенна держава Україна, яку він виборював усією суттю, усім життям, може бути пошлюблена з червоним, справжнім, непідробним, справді ленінським комунізмом". Іван Драч.