Житття і творчість Л. М. Толстого

Один з останніх значних романів Толстого-“Воскресение”- був написаний 1899 року. В складному, розгорнотому періоді висвітлені різні сторони життя, протиставлених одна одній.

Таке злиття різних елементів характерне для всього твору. Роман вміщує основні його мотиви: викриття несправедливо влаштованого людського суспільства і тему відродження, пробудження до нового, справжнього життя, пробудження не тільки весняної природи, але й людської душі, що воскресає.

Роман “Воскресение”- один з найвидатніших творів критичного реалізму.

Завдяки своїм романам, публіцистичним статтям, сміливим виступам проти всяких проявів несправедливості, Толстой став не тільки одним з найвидатніших письменників світу, але й, як тоді говорили, ”совістю всього людства”. Разом з художніми творами, що свідчать про зростаючу викривальну силу толстовського генія (“После бала”, “Хаджи Мурат”) з”являються десятки статей, що наносять удари по самодержавству, поліцейському свавіллю, викривають лицемірство і розпусту правлячих класів. Великий письменник клеймить позором палачів-карателів селянських повстань після революції 1905 року у статті “Не могу молчать” (1908). Толстой безстрашно викриває недоліки тогочасного суспільства в статті-нарисі “Неужели так надо?” (1901).

Але були причини, що викликали в душі Толстого душевний розлад, отруювали останні роки його життя: порваши з поглядами превілегійованих класів, він продовжував жити в відразливому йому середовищі барської хати, поміщицької садиби, сім”я його володіла землею. Сам Толстой відмовився від прав на маєток, відмовився від власності на свої твори. Останні роки він жив як і всі селяни: орав, косив, носив одяг і їв їжу таку ж як і селяни. Але усвідомлення навіть відносного благополуччя було нестерпним і заставляло його страждати. Це свідчило про безмежну вимогливість Толстого до себе, до межі загострене почуття любові до людей,відповідальності за їхні біди.

Письменник не раз ще в 80- ті роки поривався піти з дому, але жалів свою дружину і дітей, яких дуже любив. Та 28 жовтня 1910 року вісімдесятидвохлітній письменник все ж таки покинув Ясну Поляну з надією пожити в природній обстановці і продовжити боротьбу. Запалення легеньзаставило його зупинитися в дорозі.

7 листопада 1910 року Толстой помер.

Багатотисячний натовп проводжав труну письменника в Ясну Поляну.

Згідно з давно висловленим проханням Толстого, його було поховано там, де колись приховувала свою велику таємницю “зелена палочка”.

ПЛАН

1.“Щоб жити чесно”.

2.Дитинство Толстого, рання втрата батьків.

3.“Детство”, “Отрочество”, “Юность”- автобіографічна трилогія.

4.Самоаналіз, невтомний нагляд над собою- характерні риси письменника.

5.Повернення Толстого в Ясну Поляну після покинення навчання в Казанському університеті.

6.Повернення письменника до творчості в атмосфері суєти.

7.Участь Толстого у військових діях проти горців (Кавказ);

Інтенсивність духовного життя.