Сталін

У 1927 р. Сталін вийшов переможцему затятій боротьбі за владу, що точилася між

партійними вождями після смерті Леніна. Сталін (справжнє прізвище Джугашвілі)

народився 1879 р. в Грузії в убогій родині і в молодому віці став більшовиком. До

революції він грав порівняно незначну роль у більшовицькій партії. Як один із неба-

гатьох неросіян у партії, він повинен був, серед іншого, вивчати теоретичні аспекти

національних проблем — заняття, яке вважалося другорядним. Пізніше досвід у цій

справі стане йому (але не народам імперії) у великій пригоді. Людина скромних за-

датків (численні свідки пригадують його лише як «сіру пляму»), Сталін не мав

видатних здібностей письменника та оратора, властивих багатьом провідним біль-

шовикам. Поступово він втягується в організаційну роботу під час революції і як

генеральний секретар контролює поповнення партії новими членами та їхнє дальше

просування. Контроль над партійним апаратом і надзвичайна спритність допомогли

йому позбутися суперників і стати абсолютним лідером партії — вождем в оточенні

підлабузників.

У міру того як Сталін підпорядковував своєму тиранічному пануванню партію,

вона в свою чергу систематично поширювала владу на всі сторони життя суспільства.

Відкрита критика Сталіна (не кажучи вже про опір) ставала неможливою, оскільки

могутнє і всезростаюче Чека послідовно тероризувало, а потім і ліквідувало реальну,

а також потенційну Опозицію. Деякі вчені кваліфікують російсько-марксистське по-

єднання особистої диктатури з монолітною організацією як тоталітаризм. Інші на-

зивають це просто сталінізмом. Радянські вчені розглядали це як необхідний етап

у будівництві соціалізму й довгий час вихваляли Сталіна за мудре керівництво, за-

лізну волю та реалізм. Критики ж Сталіна незмінно підкреслювали в ньому жорсто-

кість, неймовірну глухоту до людських страждань і паранойю кровожерця, що зму-

шувало його скрізь бачити ворогів і змову. За словами НіколасаРязанова, якщо