Середовище життєдіяльності. Природне середовище
- Північний Льодовитий - складає лише 1/25 частину Світового океану за площею (14,7 млн км2) і 1/75 його частину за об'ємом (18 млн км3).
Деякі дослідники виділяють п'ятий - Південний океан, що омиває береги Антарктиди.
Море - частина океану, відділена від нього суходолом, підводними узвишшями або островами. Розрізняють внутрішні, окраїнні, міжостровні моря. В Атлантиці є море без берегів - Саргасове (його межами є течії).
Затока - частина океану або моря, що далеко заходить в сушу. В деяких випадках назва «затока» історично закріпилося за водоймами, які за їх гідрологічним режимом вірніше було б називати морями (Мек¬сиканська, Гудзонова, Перська затоки).
Протока - відносно вузький водний простір, що розділяє ділянки суші І з'єднує водні басейни абб їх частини.
Води Світового океану перебувають в постійному русі. Види руху: вітрові хвилі, течії, припливи і відпливи, цунамі.
Вітрові хвилі - коливальні рухи водної поверхні. Звичайна висота вітрових хвиль - до 4 м, рідше - до 6-7 м. Відзначено випадки, коли штормові вітри піднімали у відкритому океані хвилі висотою 20-30 м і більше.Океанічні течії - горизонтальні переміщення величезних мас води у певному напрямку і на великі відстані. Причиною течій здебільшого бувають постійні вітри. Розрізняють теплі течії, температура води яких вища від температури оточуючих океанічних вод (Гольфстрім, Куросіо та ін.), і холодні течії - із температурою води, нижчою ніж у океаніч¬них водах (Лабрадорська, Бенгельська та ін.).
Припливи і відпливи - періодичні коливання рівня води в океанах і морях, що спричиняються силами притяжіння Місяця і Сонця. Макси¬мальний приплив - 18 м (у затоці Фанді, біля берегів Північної Аме¬рики).
Цунамі - хвилі, утворювані в океані внаслідок сильних підводних землетрусів! Швидкість цунамі - до 800 км/год, висота хвиль біля бе¬регів може сягати 15-30 м.
Складовою частиною гідросфери є води суходолу, які поділяються на поверхневі і підземні.
Поверхневі води - води суходолу, що постійно або тимчасово знахо¬дяться на земній поверхні в рідкому або твердому стані у формі водних об'єктів (водних потоків, водойм), а також скупчень льоду і снігу (льодо¬виків, снігового покриву).
Ріка -природний водний потік, що тече у розробленому ним заг¬либленні - річищі. Річище ріки, що постійно заповнене водою, е час¬тиною річкової долини - заглиблення, яке потік води створював ти¬сячі, мільйони років, розмиваючи гірські породи. Головна ріка з усіма притоками утворює річкову системі/. Територія, з якої ріка та її прито¬ки збирають воду, називається басейном ріки, межа між басейнами сусідніх рік - вододілом. Виділяють такі види живлення рік: дощове, снігове, підземне, льодовикове. Зміни рівня води в річці визначають її режим. Режим, ріки насамперед залежить від клімату.
Найдовша ріка в світі - Ніл (6671 км), найповноводніша - Амазонка (се¬редня витрата води в гирлі становить 200 тис. м3/с). Головна ріка України - Дніпро - має довжину 2201 км і витрату води в гирлі близько 2 тис. м3/с.
Ріки є джерелом прісної води для промисловості, сільського господар¬ства, водопостачання населених пунктів, використовуються також для одержання електроенергії (на них працюють тисячі ГЕС), як транспортні шляхи, місця рибальства, відпочинку, туризму, спортивних змагань.
Озеро - водойма, що утворилася в замкненому природному заглиб¬ленні на поверхні суходолу. Озерні улоговини можуть мати різне поход¬ження. Виділяють тектонічні озера (Каспійське море, Байкал та ін.), льодовикові (озера Фінляндії, Канади), загатні (Синевир у Карпатах), кратерні (Кроноцьке на Камчатці), карстові (Світязь), лиманні (Ялпуг) та ін. Озера поділяються за водним режимом на стічні - з прісною водою та безстічні - з солоною.
Озера використовуються як шляхи сполучення, джерела водопоста¬чання, місця відпочинку та рибальства. З солоних озер добувають сіль (кухонну, глауберову), магній та іншу мінеральну сировину. Видобува¬ють також лікувальну грязь.