Охорона праці жінок, неповнолітніх і інвалідів
Забороняється також залучати осіб, молодших 18 років, до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує вста¬новлені для них граничні норми. Ці норми диференційовано залежно від статі та віку неповнолітніх працівників і затвер¬джено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 p. №59 (Бюлетень нормативних актів мініс¬терств і відомств України. — 1996. — №6).
Усі особи, молодші 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому ме¬дичному оглядові (ст. 191 КЗпП).
Норми виробітку для робітників до 18 років встановлю¬ються, виходячи з норм виробітку для дорослих робітників, пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не до¬сягли 18 років (ст. 193 КЗпП). Заробітна плата працівникам, молодшим 18 років, при скороченій тривалості щоденної ро¬боти виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відпо¬відних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Забороняється залучати працівників, молодших 18 років, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Працівни¬кам віком до 18 років щорічні відпустки надаються у зруч¬ний для них час тривалістю 31 календарний день. Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання 6-місячного терміну безперервної роботи на даному підпри¬ємстві, в установі, організації.
Звільнення працівників, молодших 18 років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за зго¬дою відповідного комітету у справах неповнолітніх (коміте¬ти і служби у справах неповнолітніх створено відповідно до Закону України від 25 січня 1995 р. "Про органи і служ¬би у справах неповнолітніх і спеціальні установи для не¬повнолітніх"). При цьому звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, провадиться лише у винятко¬вих випадках і не допускається без працевлаштування.
Особи зі зниженою працездатністю володіють усією пов¬нотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і обов'язків. Згідно із Законом України "Про основи соціаль¬ної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 p. дискримінація інвалідів заборонена і переслідується зако¬ном (ст.1).
Інвалідами вважаються особи зі стійким розладом функ¬цій організму внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, та які потребу¬ють соціальної допомоги і захисту. Як міра втрати здоров'я інвалідність визначається шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями МОЗ. Поря¬док організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 p. №221 (ЗП України. - 1994. - №8. - Ст. 190).
З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабіліта¬ції їм забезпечується право працювати на підприємствах із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосо¬вується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відмова в укладенні трудового договору або в просу¬ванні по службі, звільнення за ініціативою власника або упов¬новаженого ним органу, переведення інваліда на іншу робо¬ту без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його (інваліда) перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенням здоров'я інвалідів.
Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається.Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 p. №314 затверджено Положення про робоче місце інва¬ліда і про порядок працевлаштування інвалідів (ЗП Украї¬ни. — 1995. — №7. — Ст. 181), яким передбачено, що робоче місце інваліда — це окреме робоче місце або ділянка вироб¬ничої площі на підприємстві незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда може бути звичайним, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаш¬тування, і спеціалізованим, тобто обладнаним спеціальним тех¬нічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інвалідів залежно від анатомічних дефектів чи нозологіч¬них форм захворювання та з урахуванням рекомендації ме¬дико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобо¬в'язані створювати для них умови праці з урахуванням ре¬комендацій медико-соціальної експертної комісії та індиві¬дуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціаль¬но-економічні гарантії, передбачені законодавством.