Підготовка населення по захисту від зброї масового ураження
Приклади дотримання правил захисту при авіаційних нальотах супротивника показували жителі Москви, Ленінграда й інших міст.
«Перший наліт на Москву німці зробили 22 липня 1941 р. У 22 години 07 хвилин по місту був поданий сигнал «Повітряна тривога». Через 25-30 хвилин населення зібралося в притулках і укриттях. Люди залишалися тільки на вишкових і наземних спостережливих посадах, на дахах будинків, у під'їздів будинків».Ленінград піддавався особливо жорстоким бомбардуванням і обстрілам. «Починаючи з 10 вересня нападу на Ленінград з повітря відбувалися щодня. Тривалість їх іноді досягала дев'яти і більш годин. У деякі дні нальоти повторювалися до 11 разів. У вересні, жовтні і грудні 1941 р. у Ленінграді сигнал «Повітряна тривога» подавався 251 разів. Така інтенсивність нальотів вимотувала людей...»2 «П у всіх випадках, незалежно від кількості літаків, що з'явилися, з'являлася тривога. Люди ішли в укриття — підвали, спеціально вириті щілини — і знаходилися там... поки не дадуть відбою»1.
Але ні з якими втратами серед населення в попередніх війнах не порівняти можливі втрати в сучасній ракетно-ядерній війні, якщо населення не буде твердо знати і виконувати правила захисту від зброї масової поразки. Усім відомий страшний підсумок перших в історії людства застосувань атомних бомб у Хіросімі і Нагасакі — десятки тисяч загиблих, сотні тисяч потерпілих. І через багато років позначаються жахливі наслідки атомних бомбардувань: гинуть люди, опромінені під час вибухів, народжуються каліками діти, батьки яких пережили бомбардування. Якби населення цих міст знало засоби і способи захисту від ядерної зброї, а в містах до бомбардувань був поданий сигнал «Повітряна тривога» і люди укрилися в притулках і укриттях, кількість жертв, природно, було б значно менше.
По-третє, населення зобов'язане брати участь у заходах цивільної оборони.
Борг кожного робітника, колгоспника, що служить, кожної людини — вміло і чітко діяти по сигналах оповіщення цивільної оборони, брати участь у роботах по захисту людей, об'єктів народного господарства, тварин, продуктів харчування і води від впливу зброї масової поразки, будувати захисні спорудження, пристосовувати для укриття заглибленні приміщення, проводити світломаскування — словом, активно брати участь у всіх заходах цивільної оборони. Без масової участі всього населення країни неможливо швидко і з належною якістю провести захисні заходи.
Не менш важливо, щоб значна частина населення була підготовлена до вмілих дій у складі формували цивільної оборони.
Перший секретар Сталінградського обкому партії в роки війни тов. А. С. Чуянов пише так: «У місті не було такої родини, член якого не брав участь би в одному з підрозділів МПВО. У дні нальотів ворожої авіації люди в касках, із протигазами, як солдати на посаді, стояли на дахах будинків, цехів, підприємств. Тут була їхня бойова посада, хоча зброєю їм служили лопати, гаки, цебра, бочки з водою і шухляди з піском. Усе населення брало участь у спорудженні укриттів. На усіх без винятку вулицях, у дворах, у міських садах і парках, у трамвайних зупинок, на території підприємств — усюди рили земляні щілини, споруджували бліндажі. Надійні підвали обладнали під бомбосховища. Містке бомбосховище було споруджено в схилі крутого берега річки Цариці. До початку серпня 1942 року в Сталінграді було вирито 174 тисячі погонних метрів щілин-укриттів, у них могли укритися не менш 350 тисяч чоловік».
В роки Великої Вітчизняної війни формування МПВО виконували великі задачі по захисту населення, об'єктів народного господарства, наданню допомоги потерпілим і відновленню порушеного господарства.
У Ленінграді «щоночі більш 60 тисяч чоловіків і жінок із груп самозахисту чергували на дахах. Вони допомагали частинам МПВО міста оповіщати населення про загрозливу небезпеці, знаходили час навчатися різним способам гасіння запальних бомб. Не тільки дорослі, але і підлітки швидко опанували технікою звертання з ними, тисячі запальних бомб були ними ліквідовані до того, як бомби розпалювалися. Масова і своєчасна підготовка людей до знешкодження бомб мала винятково важливе значення в захисті міста, що підтверджується такими даними: 13 жовтня авіація супротивника скинула на місто понад 12 тисяч запальних бомб, чи майже в два рази більше, ніж 8 вересня, у день найбільшого нальоту, і викликали вони 40 пожеж, тобто в чотири з зайвим разу менше, ніж 8 вересня, і ті були швидко локалізовані...»2.
Ми пишаємося роботою МПВО, однак порівнювати масштаби її дій з масштабами дій цивільної оборони в майбутній війні, якщо неї розв'яжуть імперіалісти, ніяк не можна. У той період задачі зводилися в основному до будівництва бомбосховищ, оповіщенню в границях свого міста, світломаскуванню, проведенню рятувальних робіт в окремих будинках і спорудженнях. Звичайно, у ті роки і не було необхідності організовувати захист населення кожного міста й об'єкта народного господарства на території всієї країни, тобто вирішувати задачі по захисту населення в державному масштабі. У наш час, з появою ракетно-ядерної зброї, така необхідність виникла.