Правова охорона та роль внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища

Державну санітарно-епідемічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України- перший заступник міністра охорони здоров’я України.

Державну санітарно-епідемічну службу в районі, місті, районі в місті очолює головний державний санітарний лікар відповідної адміністративної території.

Стаття 22 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” наголошує на вимогах, які виступають до жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій.

Також стан середовища в деякій мірі залежить від забезпечення раціональної безпеки.

Вирішенню цієї задачі присвячено ст. 23 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Відповідно з цією статтею підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіактивні речовини, здійснюють їх захоронення чи утилізацію, зобов’язанні дотримуватись норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.

Велику небезпеку для України створила Чорнобильська катастрофа.

Усуненню наслідків цієї катастрофи присвячено законодавчі акти, в тому числі Закон України „Про правовий режим території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 р. Цей Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умов проживання та роботи населення, господарську, науково-досліну та іншу діяльність в межах зон.Відповідний Закон дає також такє визначення державного санітарно-епідемічного нагляду: це діяльність органів, установ та закладів держевної санітарно-епідемічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення та усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Основними завданнями цієї діяльності є:

нагляд за організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємсвами і установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;

нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів новколишнього середовища на здоров’я населення;

нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Велику увагу екологічне законодавство приділяє заходам щодо охорони атмосферного повітря. Як зазначено в ст. 27 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, проектування, будівництво і введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, вдосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування повинно здійснюватись з обов’язковим додерженням норм екологічної безпеки, врахування сукупної дії викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього всіма діючими та запланованими для будівництва спорудами й іншими об’єктами, а також з урахуванням накопичення забруднення в атмосфері, транскордонного його перенесення й особливостей кліматичних умов.

За викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин з підприємств, установ і організацій стягуються платежі, але стягнення платежів не звільняє ві відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. Розміри вказаних платежів установлюються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями на підставі лімітів викидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на нього і нормативів плати за них. На навколишнє середовище і її зміцнення відіграє зелена рослинність.