Основи психологічного і фізіологічного збереження здоров’я

Фізичний і розумовий види діяльності вимагають різного напру¬женні певних функціональних систем організму, тому навантаження необхідно класифікувати відповідно до важкості і напруженості. Важкість праці — це напруження функціональних систем, які зумов¬лені фізичним навантаженням. Напруженість, своєю чергою, харак¬теризує рівень напруження центральної нервової системи.

Загальна характеристика трудової діяльності

Будь-яка трудова діяльність характеризується двома взаємопов'я¬заними елементами: фізичний (механічний) — визначається роботою м'язів; психічний — визначається участю органів чуття, пам'яті, мис¬лення, емоцій, вольової активності.

Частка фізичної і психічної складових у різних видах трудової діяль-ності неоднакова: під час фізичної праці переважає * м'язова діяльність; під час розумової активізуються * процеси мислення. Але жоден з видів праці не відбувається без регулювання центральної нервової системи. Вивчення трудової діяльності людини і впливу її на організм людини передбачає, насамперед, характеристику фізіології праці:

* фізичні, нервово-психологічні, розумові, емоціональні перенавантажен¬ня;

* ритм і темп роботи;.

* монотонність праці;

* обсяг сприймання і переробки інформації;

* біомеханічні та антропометричні дані.

Це дає змогу визначити +ступінь і характер навантаження організму під час роботи, +відповідність робочого місця і засобів праці анатомо-фізіологічним особливостям людини і +розв'язати цілу низку практич¬них питань:

• раціональні режими праці і відпочинку,

• організація ро¬бочого місця,

• проведення професійного добору та профорієнтації тощо.Відомо, що життєдіяльність людини постійно супроводжується ви-тратами енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. Енер¬гетичні втрати поновлюються харчуванням. Це необхідно для забезпе¬чення постійного обміну енергії, тобто є безперечною умовою життя. Кількість енергії, що витрачається, дістала назву енергії основного об¬міну. Витрати енергії на основний обмін можуть коливатися залежно від статі, віку, стану центральної нервової системи, інтенсивності функцій ендокринної та ферментної систем та багатьох інших факторів.

Фізичні зусилля, яких докладає людина в трудовій діяльності, оцінюються у формі енергетичних витрат (вимірюються в кДж/хв, кДж/год або кКал/хв чикКал/год). їх кількість залежить від інтенсивності навантаження. Так, при фізичній праці середньодобові енерговитрати перевищують 115 кКал/год. Витрати енергії в ба¬гатьох випадках залежать від рівня механізації виробництва. Якщо воно повністю автоматизоване, то енергетичні витрати робітників наближаються до енерговитрат осіб, які займаються розумовою працею.

Добові енерговитрати залежать також і від віку людини. Наприклад, у похилому віці (коли людина на пенсії веде малорухомий спосіб життя) добова витрата енергії може становити 2,3 тис. кКал/добу; для людей молодих та середнього віку добові енерговитрати сягають 6 тис. кКал/добу.

Залежно від виду праці обов'язково необхідно враховувати і харчо¬вий раціон. В даному випадку він не повинен перевищувати 2212 кКал (харчовий раціон не повинен більше, ніж на 5%, перевищувати до¬бові енерговитрати).

На будь-яку діяльність людини сильно впливають успіх або не¬вдача. В одних випадках успіх, піднімаючи людину у власних очах, мобілізує сили на досягнення нових цілей у роботі, а в інших — може викликати самозаспокоєння. Невдача ж у справі, до якої людина ставиться позитивно, викликає пригнічений стан. Залежно від осо¬бистих рис, неприємні почуття можуть викликати або відмову від подальшої діяльності в певній області, або послідовний аналіз при¬чин невдачі та нові зусилля на виконання тієї чи іншої справи.