Комплексність підходу вивчення предмета БЖД, зв’язок з профілюючими та іншими дисциплінами
Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогран¬ним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.
У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, по-в'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою на¬вчання у сфері наук з ризиків «FORM-OSE» науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:
* гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);
* природничі (математика, фізика, хімія, біологія);
* інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);
* науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);
* науки про суспільство (соціологія, економіка,, право). Науки про безпеку мають спільну та окремі частини.
Рис. 1. Структура наук про безпеку
Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою жит¬тєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна куль¬тура, соціальна екологія та інші науки.
Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпе¬ка, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охоро¬на навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та комунальна гігієна і багато інших дисциплін.
У деяких підручниках, довідниках і навіть нормативній літературі дається визначення безпеки життєдіяльності як науки, зокрема, на¬уки про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває.
Наука — це сфера людської діяльності, функціями якої є опрацю¬вання і теоретичне систематизування об'єктивних знань про світ, а метою — опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкри¬ває. Кожна наука має власний методологічний апарат, структуру дос¬ліджень, мову. Наука відрізняється від повсякденної свідомості тим, що вона теоретично обґрунтовує дійсність.
Виходячи з викладеного вище, безпека життєдіяльності поки що не може вва¬жатися наукою, оскільки в ній відсутні деякі ознаки, обов'язково притаманні кожній науці, такі як особливі методи та структура досліджень тощо: Водночас є підстави вважати, що саме зараз вона формується як наука, і тому автори ставляться до неї як до науки, а також, наскільки це їм під силу, прагнуть зробити свій внесок у становлення безпеки життєдіяльності як науки.
Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування люд¬ства, сам термін «життєдіяльність» порівняно новий. Цей термін з'я¬вився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть про життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як буде видно з подальшого тексту, не зовсім правильно.
«Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяльність», тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.
Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регу¬ляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість при¬стосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.
Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Невід'ємною властивістю усього живого є активність. Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.