Глобальные экологические проблеми людства

вступають у реакцію з озоном і розкладають його на кисень. У

результаті, на Землю надходить більше УФ-променів. Такі речовини

широко використовуються в промисловості (як холодоагенти в

рефрежераторах та ін.) та побуті (аерозольна упаковка балончиків для

фарби, лаку, парфумів). У 1980 році країни Північної Америки та

Західної Європи випустили аж 5 млрд. таких балончиків. Усього ж в

світі щорічно виробляється кілька мільйонів тон фреонів.

Для людини фреони нешкідливі, проте вони надзвичайно стійкі –

в атмосфері можуть зберігатися до 80 років. Пари фреонів, врешті-

решт, з вихідними течіями повітря потрапляють у стратосферу. Під

впливом УФ-випромінювання Сонця їх молекули розпадаються,

вивільняючи атоми хлору. Ця речовина діє як дуже сильний

каталізатор, розкладаючи молекули озону до кисню.

Під загрозою зникнення озонового шару керівники багатьох країн

вирішили вжити енергійних заходів. У 1985 році у Відні урядами

більшості країн світу було підписано конвенцію, а в тому ж році в

Монреалі – протокол про охорону атмосферного озону.

Значної шкоди озоновому шару завдають також польоти

висотних літаків, у вихлопних газах яких є окиси азоту; а також запуски

космічних апаратів, особливо таких, як Американські "Спейс Шаттл",

що працюють на твердому паливі й викидають особливо багато таких

окисів. Підраховано, що 300 запусків "Спейс Шаттлів" підряд могли б

повністю зруйнувати озоновий шар Землі.

Кислотні дощі.

Окиси сірки й азоту, що потрапляють в атмосферу внаслідок