Правове регулювання безпеки життєдіяльності, управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
> Постанова Кабінету Міністрів від 1998.03.23, № 357 «Про комплексні заходи для запобігання розповсюдженню хвороб, що передаються статевим шляхом».
Законодавство про охорону праці складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України та інших норматив¬них актів.
Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року (визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяль¬ності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваже¬ним ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охо¬рони праці в Україні.
Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та ви-робничого середовища на 1996 — 2000 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1996 р. № 1345) розроблена відповідно до За¬кону України «Про охорону праці».
Головною метою Національної програми є удосконалення державної системи управління охороною праці, яка сприяла б вирішенню питань організаційного, матеріально-технічного, наукового та правового забез-печення робіт у галузі охорони праці, запобіганню нещасним випад¬кам, професійним захворюванням, аваріям і пожежам.
Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 року проголошує, що забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною части¬ною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, на¬ціонального багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забез¬печення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів — учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.Зокрема, в статті 14 визначені права та обов'язки учасників дорожнього руху. Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, ву¬лиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та переве¬зення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, пого¬ничі тварин.
Учасники дорожнього руху мають право на:
* безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внас¬лідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів ви¬могам безпеки руху;
* вивчення норм і правил дорожнього руху;
* отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших орга¬нізацій, а також органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України інформації про умови дорожнього руху.
Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі по¬рушення з його боку чинного законодавства.
Учасники дорожнього руху зобов'язані:
> знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;