Завдання оптимізації взаємодії людини і живої природи — стратегія майбутнього

— поступове цілеспрямоване, базоване на основах людської моралі та гуманних принципах регулювання народжуваності до рівня відповідності чисельності народонаселення наявному природно-ре¬сурсному потенціалу планети. Розумний перерозподіл людей по планеті протягом сміграційно-імміграційних процесів;

— подальша всесвітня інтеграція промисловості і сільського господарства за умов усвідомлення закону опгимальності; крайності у розмірах господарських одиниць небезпечні екологічно і нераціо¬нальні економічно;

— вироблення еколого-соціально-економінчого механізму пре¬вентивного збереження мінімуму природно-ресурсного потенціалу суспільства; інвентаризація природних ресурсів, їх якості й динаміки, квотування використання для регіонів (держав) і санкцій за їх пору¬шення;

— вироблення узгодженої і глобально виведеної оцінки і ціни природних ресурсів та способів підтримання середовища життя і квот,порядку оплачування; включення репродукування природи в соціаль-но-скономічні механізми функціонування світового господарства з автоматизацією зворотних зв'язків у системі "природа — людина";

— розробка стратегії глобального природокористування розрахо¬вана на довгочасну перспективу, головне завдання якої — оздоров¬лення середовища проживання людини, запобігання будь-яким еко¬логічним катастрофам і досягнення режиму саморегулювання за допомогою регіональної та глобальної екосистем;

— включення механізмів "батога і пряника", коли оптимальна з позиції екології поведінка індивіда або групи людей повинна стати вигідною в усіх відношеннях;

— врахування і розуміння суті інтегральних ресурсів у розвитку людства і країн світу;— усвідомлення необхідності дотримання принципу розумної достатності і допустимого риску в практичній діяльності;

— повний перехід від системи промислу до системи господарю¬вання (відтворення або штучне культивування);

— науково обгрунтоване регіональне і місцеве планування вико¬ристовування ресурсів планети, яке включає порушення екологічного балансу;

— необхідність утворення всесвітнього центру для екологічного оцінювання й сертифікації проектів і господарських заходів, а також центру економічної взаємодопомоги й демографічного планування;

— наполегливе виховання екологічного світогляду, розширення меж екологічної освіти, створення центрів екологічної підготовки осіб.

Необхідно зробити докорінні зміни в характері й діяльності людини в усіх сферах її взаємодії з природою.

Що стосується енергетики, то необхідно зазначити, що поріг енергетичного насичення на планеті визначається не можливостями отримання енергії, а допустимими лімітами її використання, безпеч¬ними для функціонування Землі (див. закон одного процента). Слід віддавати перевагу відносно "чистим" та економічним джерелам енер¬гії (сонячні батареї, транспортні засоби на фотоелементах, вітряки і т. д.), добиватися значної економії енергозатрат.

У сфері комунікації прагнути до створення єдиної інформаційної системи на основі розвитку енсргоскономічних засобів живого зв'язку замість особистих контактів (що все ж таки досить проблематично), розвивати мобільний аудіо- і відсозв'язок замість транспортних за¬собів.

Замінити існуючі енергоємні способи накопичення і передачі інформації (книги, газети і т. д.) на мініатюрні носії, які не вимагають

вирубування лісів, з подальшою переробкою на папір. Намагатися використовувати "четверту владу" на користь людині.