Основні номінали грошового обігу України X-XX століть

Поява самого терміну “копійка” пов’язуэться з грошовою реформою, яка проводилася в Московській державі в 1535-1538 роках, згідно з вимогами утвореної централізованої держави. Чітко пояснює появу терміну “копійка” літопис: “Того же лета 7043(1535 рік) государь князь великий Иван Васильевич всея Руси, в третье лето государьства своего,... повеле делати денги сребряные новые на свое имя, без всякого примеса из гривенки и (з) скаловые триста денег Новгородских, а в Московское число три рубля Московская равно... а при великом князе Василье Ивановиче бысть знамя на денгах князь велики на коне, а имея мечь в руце, а князь велики Иван Васильевич учини знамя на денгах князь велики на коне, а имея копье в руце, оттоле прозвавшееся деньги копейные”

Карбовані у Москві, Новгороді, Твері (до середини XVІ століття ), Пскові-”копійки”, ”денги” та “полушки” замінили колишні регіональні монетки “новгородки”, “московки”, ”четвертци”. За грошовою реформою 1535-1538 років грошова система московської держави прийняла такий вигляд:

“рубль” дорівнював100 копійкам,

полтина 50 копійкам,

напівполтина25копійкам,

гривня10 копійкам,

алтин3 копійкам,

копійка2 денгам,

денга2 полушкам.

Грошові одиниці від рубля до алтина були тільки лічильними. Реально ж карбувалися копійки, денги та полушки.

Карбовані з розплющеного дроту, не схожі на жодні з тогочасних європейських монет, копійки були мало придатні для міжнародного обігу. Російський уряд все робив, аби не допустити вивозу монетного срібла з країни, ретельно контролював проходження грошової маси. Особлива увага приділялась збереженню архаїчного вигляду російської монети, що було істотною гарантією від вільного оьігу її на світовому ринку.В середині XVІІ століття, за царя Олексія Михайловича (1645 - 1676 роки), російський уряд намагався реорганізувати своє монетне господарство, планувалося введення великих та середніх номіналів від рубля. Але реально перебудувати російську грошову систему вдалося лише реформами Петра І (1700 - 1718 роки), нові основні номінали стали конкурентноспроможними до західноєвропейських. В обіг поступово були введені срібні полтина, напівполтина, гривня, десять денег, алтин; мідні - денга, полушка, напівполушка, золотий червонець. У 1704 році були викарбувані основні номінали нової системи - срібний карбованець і мідна копійка. Починаючи з XVІІІ столя і протягом наступних сторіч, елементи російської грошової системи: рублі (карбованці) та копійки, їх фракції стають звичайними широковживаними грошовими засобами в Україні. Але поділ українських земель між Росією і Польщєю протягом XVІІІ століття значною мірою обумовлював вживання відповідних монет та назв лічильних одиниць. Російські рублі та польські злоті і їх фракції узгоджувалися між собою вмістом дорогоцінних металів та купівельною спроможністю. Часто використовувалася змішана лічба. На Галичіні, яка після першого поділу Речі Посполитої 1772 року опинилася в складі Австрії, набувають поширення австрійські монетні номінали: крейцери, крони, гелери.

Враховуючи звичку українського населення до розмінних номіналів Речі Посполітої та Московської держави в XVІІ - XX століттях, у сучасній можливій ретроспекції може бути використаний будь-який з них. Але як розмінна монета до гривни (гривні) вони не можуть вважатися вдалими.

В писемних джерелах зафіксовані повідомлення профакти чи намагання карбування власної монети на Україні в XVІІ столітті. Вже протягом століття дослідники сперечаються. чи були в Україні власні монети Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Петра Дорошенка. Адже справді, в ході визвольної боротьби українського народу середини - другої половини XVІІ століття із становленням політичних і економічних інститутів молодої української держави виникли передумови для карбування монет. Але досі таких монет не знайдено чи вони не виделені серед виличезного комплексу нумізматичного матеріалу XVІІ століття.