БАНКІВСЬКА СИСТЕМА США, Великобританії, Німеччини

Комерційний банк, де розміщу більше 50% вкладів.

Банківські системи Франції, Японії, талії. У 1880 році за рішенням Наполеона створено банк Франції, що керується управляючим і двома заступниками, які призначені президентом, на необмежений термін.

1882 р. створено центральний банк Японії, 55% належить державі. Очолює банк Політична рада, де входять керівники державних фінансових відомств. Штаб-квартира банку в Токіо. Філіали і відділення – Нью-Йорку, Лондон, Парижі, Франкфурті – на Майні, Гонконг.

Другий рівень представляють комерційними банками:

•міська – 60% вкладів;

•регіональні – 39% вкладів;

•траст-банк;

•іноземні;

•довготермінові.

Міськ. Банків-13, виконують всі операції, обслуговують промисловість, регіональних –6 0, транс банк –7.В Італії 1843 р. для зовнішньоекономічних зав’язків є кремі банки. Система представлена банком Італії і Комерційними банками, що діляться на:

1)короткострокового кредитування.

2)Середньо і довгострокового кредитування.

По власності вони бувають: (види):

•державні;

•банки національних інтересі (представники для зовнішньоторговельних зв’язків);

•недержавні;

•ощадні каси;

•ремісниці і приватні фінансові інститути;

•спеціалізовані.

Транснаціональні банки – найбільші банківські установи.

Для них характерно такі особливості:

•високий рівень централізації і концентрації капіталу;

•зрощення з промисловою монополією;

•реальна участь в економічному розподілі світового ринку;