Електронне банківське обслуговування

Що заважає розвиватися електронному банківському бізнесу.1.Рівень захисту. Не зовсім справедливо стверджувати, що вітчизняні банки беззахисні у цьому питанні. Багато банків давно працюють із системою електронних платежів. Вона забезпечує передачу повідомлень у зашифрованому вигляді за допомогою сучасних способів захисту інформації, які стали основою для створення Інтернет-банкінгу. Але дуже небезпечно безпосередньо пов’язувати Інтернет-центр, який працює з клієнтами з фінансовим ресурсом банку напряму. Якщо зараз в системі Europay 2% всіх угод здійснюється в режимі Інтернет-комерції, то майже половина з них - спроби шахрайства. Думка НБУ та СБУ з цього приводу однозначна: технічні рішення Е-банкінгу повинні відповідати самим суворим критеріям фінансовою безпеки. Але приходиться констатувати, що відповідні технічні рішення занадто дорого коштують (вважається, що зарубіжні банківські Інтернет-системи є найбільш захищеними після систем стратегічного значення). Користувач, який вирішив підключитися до Мережі, потенційно ставить свою інформацію під загрозу несанкціонованого доступу. Тому при використанні Інтернет-технології на першому етапі для більшості буде достатньо спостерігати за своїм банківським рахунком в режимі реального часу. І в будь-якому випадку в регламенті Інтернет-комерції необхідні обмеження по розміру грошових сум. Вже зараз підготовлені пропозиції по формуванню в Кримінальному Кодексі України розділу "Комп’ютерні злочини". Безумовно, банки не залишаться осторонь від такого важливого питання, яке безпосередньо торкається їх діяльності та добробуту.

2.Правове регулювання. На жаль, досі існує тільки один нормативний акт, в якому згадується Інтернет-комерція в Україні. Це Положення про порядок емісії платіжних карт та здійснення операцій з їх застосуванням, яке затверджене Постановою Правління НБУ 24 вересня 1999 року. Там є пункт 4.1., який підтверджує здійснення покупок через Інтернет: "… клієнти банку можуть здійснювати платежі в системах електронної комерції". Практично ніяких нормативно-правових актів, які регламентують Інтернет-торгівлю, сьогодні немає, і поки все, що організовано в Україні, "будується" на застарілому Цивільному та Цивільно-Процесуальному Кодексі. Значною подією в розвитку Е-банкінгу має стати Указ президента "Про міри щодо розвитку Національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні". Документ передбачає удосконалення правового регулювання діяльності учасників цього процесу, гарантію безпеки цього процесу. Ці питання для розвитку нового виду послуг мабуть мають більш важливе значення, ніж, наприклад, технічне оснащення. Крім того, обов’язковою умовою для розвитку Інтернет-банкінгу є розробка та прийняття законів відносно легітимності електронних документів та цифрового підпису, зараз в стадії узгодження знаходяться проекти 2 законів - "Про електронний документ та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис". А також відповідного Держстандарту. Чи не найбільш зацікавлені в швидшому прийнятті цих проектів - комерційні банки.

3.Гальмом стрімкого розвитку електронного банкінгу в Україні є недостатня кількість користувачів Інтернету (близько 1% населення України). Причому більшість з них використовує Мережу як інформаційну мережу або зручний канал для ділового листування. Більш серйозною причиною, безумовно, є той факт, що у нас поки що не склалася масова культура споживання банківських послуг, насамперед, традиційних і найбільш розповсюджених. Переважна частина розрахунків проводиться готівкою. Більшість просто остерігається працювати навіть із звичайними банками. Навіть пластикові картки, настільки незамінні в більшості західних та навіть деяких африканських країн, в Україні поки що не набули широкого розповсюдження.

Не поспішають надавати поки що спеціальні послуги і більшість банкірів, які, з одного боку, досить консервативні, а з іншого - побоюються можливих проблем з боку хакерів та клієнтів з безнадійною кредитною історією.

Що необхідно для розвитку електронних банківських послуг.

Жоден клієнт не захоче мати справу з маловідомою організацією. Він буде співпрацювати з лідерами, які мають достойну репутацію. Живе спілкування клієнта з банківськими співробітниками разом із впровадженням рішень, які удосконалюють та спрощують обслуговування, будуть оптимальним поєднанням для банку, який планує займатися віртуальним бізнесом. Головне в Інтернет-технологіях - не облік заявки на щось, а безпосередньо її виконання. Тобто надання послуги клієнту без участі персоналу. Отже, суттєво підвищуються вимоги до самої установи, її основної процесінгової системи (бек-офіс). Але лише окремі українські банки мають сучасну операційну інтегровану систему. А її впровадження є далеко не найдешевшим компонентом затрат на здійснення Інтернет-плану.Основною перевагою Інтернет-технології з точки зору клієнта є можливість здійснювати операції без будь-яких обмежень (24 години на добу, 7 днів на тиждень, будь-де), потрібно мати під рукою комп’ютер та телефонну лінію. Але банку забезпечити в такому режимі своєчасне та якісне виконання заявок клієнтів досить непросто. В будь-якому випадку досить зрозуміло, що модель організації банківського бізнесу, внутрішньої технології повинні радикально змінитися. Необхідна перевірка та модернізація старих або впровадження нових операційних систем, створення власного сайту, маркетингові дослідження, впровадження нової бізнес-моделі, підготовка та навчання персоналу. Тому саме зараз наші банки повинні визначити свої задачі, а також коло клієнтури, яка буде зацікавлені працювати в такому режимі.