Банківська система: принципи побудови, цілі, механізм функціонування

Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій. Під терміном «БАНК» розуміють установу, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і терміновості.

Основне завдання банку - здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА - організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи ін¬шій країні в цілком визначений історичний період.

Залежно від впорядкованості банків, відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два основних типи побудови банківської системи:

• однорівнева банківська система;

• дворівнева банківська система

Однорівнева банківська система передбачає горизон¬тальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні (включаючи й цент¬ральні банки), перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового об¬слуговування клієнтури.

Такий принцип побудови банківської системи характерний для економічно слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управ¬ління.

Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів.

Верхній рівень - центральні (емісійні) банки, які є бан¬ками в повному значенні цього слова лише для двох катего¬рій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур.

Нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.

Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між бан¬ками будуються в двох площинах: по вертикалі і по гори¬зонталі.

По вертикалі - це відносини підпорядкування між цент¬ральним банком, як керівним органом усієї банківської сис¬теми, і комерційними банками.

По горизонталі - це відносини рівноправного партнерст¬ва та конкуренції між комерційними банками.

Як відомо, в Україні з 1987 року почалася реформа бан¬ківської справи, яка завершилася ухваленням у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з цим Законом, в Україні було закладено основи кла¬сичної дворівневої банківської системи, яка включає:

Верхній рівень - Національний банк України як цент¬ральний банк країни, головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою.

Нижній рівень - мережа комерційних банків, які за умови здорової конкуренції покликані задовольнити населен¬ня країни і народне господарство щодо банківських послуг і створити для стабілізації та поступового піднесення націо¬нальної економіки.

Центральним банкам, або банкам першого рівня, прита¬манні функції резервної системи: 1) емісія кредитних грошей