Кредити в Україні

Аналіз стану кредитного ринку України в 2003 році дає змогу визначити позитивні тенденції в його розвитку та функціонуванні як наслідок певних успіхів грошово-кредитної політики Національної о банку України Кредитний ринок має відігравати роль стимулятора національної економіки, але той факт, що вперше за три останні роки в 2003 році обсяг кредитів, наданих комерційними банками суб'єктам господарювання був меншим від обсягів депозитів, висвітлює дві його основні проблеми: по-перше, високий ступінь ризиковості кредитних операцій у реальному секторі економіки; по-друге, можливість та ризик знецінення гривні, що стимулює комерційні банки використовувати свої активи в короткострокових операціях на міжбанківському ринку. Сьогодні грошово-кредитну політику НБУ має бути спрямовано не тільки на стабілізацію та ефективність функціонування кредитного ринку, а й на створення механізму впливу кредитного ринку на окремі галузі виробничої сфери, підприємства, що при додатковому фінансуванні можуть бути конкурентоспроможними на національному та міжнародному ринках.

Сфера дії контрольної функції кредиту, з одного боку, зменшується, бо в умовах комерційного розрахунку звужується коло питань, які на підприємствах повинні контролювати банки на підставі кредиту. З іншого боку, на ґрунті кредиту посилюється контроль за діяльністю підприємств, бо коли він не буде вчасно повернутий, підприємства оголошуватимуться банкрутами.

Найповніше кредит виконуватиме свою роль, коли одночасно поліпшуватиметься виконання його функцій всіма установами кредитної системи України.

Отже виходячи з усього цього можна сказати, що кредит відіграє значну роль у формуванні ринкової економіки України.По-перше він сприяє розвитку дрібних приватних підприємств, тим самим здійснює значний вплив на розвиток ринкової структури на конкурентних засадах.

По-друге кредит спрямовується майже в усі галузі нашої економіки, а тому грає стимулюючу роль в їх розвитку.

По-третє кредит через систему грошово-кредитної політики впливає на стабілізацію та ефективне функціонування кредитного та грошового ринків, а отже допомагає подолати кризові явища в економіці України.

Опрацювавши дану інформацію можна зробити висновок, що при переході на ринкові відносини в Україні відбулося значне зниження добробуту народу та його різке розшарування за рівнями прибутків, і тому для більшості версти населення головною турботою стала складна боротьба за економічне виживання. Усвідомлюючи важливість екологічних проблем, вони змушені основну увагу приділяти насущним матеріальним питанням сьогоднішнього дня. Але досить складні, несприятливі екологічні умови життя у кінцевому підсумку призводять до зниження можливості реалізації повною мірою фізичного та інтелектуальною потенціалу людини, підвищення рівня захворюваності населення й негативно позначаються на генофонді не лише сучасних, а й особливо майбутніх поколінь нації. До того ж зменшення соціальної захищеності найменш забезпечених верств населення і різке зростання вартості охорони здоров'я уже створили реальну загрозу сімейному бюджету. Усе це, як не прикро, призводить не тільки до загострення соціально-економічної напруги й суспільстві, а й істотно знижує кількість для банківських установ потенційних клієнтів, які мають вільні кошти для інвестування у вітчизняну економіку.

Одним із пріоритетних напрямів кредитної діяльності Національного банку України і фінансових установ усіх форм власності могло б стати сприяння становленню і розвитку ринку екологічних робіт і послуг — екологічного підприємництва. До цієї важливої сфери варто віднести такі основні напрями соціальної та господарської діяльності:

— розробка і широке практичне впровадження екологічно безпечних і ресурсозберігаючих технологій, виробничих процесів, обладнання;

— масове виробництво природоохоронної техніки і приладів для контролю і підвищення якості довкілля у цілому, в тому числі навколишнього природного-середовища;

— створення і випуск екологічно сприятливих споживчих товарів;

— широке використання у народному господарстві вторинних ресурсів;

— подальший інтенсивний розвиток і використання рекреаційних ресурсів — курортних, спортивно-оздоровчих, туристичних;