Суть, будова та функції банківської ситеми

Вступ

Процес переходу Укріїни до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумо-вив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забеспеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основ-ною ланкою цієї сфери є банківська ситема, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспі-льства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Банківська система України сьогодні – один із найрозвину-тіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють ос-новну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови еко-номіки, приватизації й розвитку підприємництва. Водночас усебічне роз-криття їхніх потенційних можливостей у реалізації функції фінансового по-середництва на ринку значною мірою визначається особлмвостями структур-ної організації банківської системи країни, яка забеспечує складний механізм практичної реалізації взаємозв’язків і взаємовідносин між банківськими установами, від чого, у кінцевому підсумку, залежать результати їхньої дія-льності та ефективність кредитно-фінансового обслуговування усіх ланок на-родногосподарського комплексу.

Суть, будова та функції банківської системи.

Банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволено законом тільки під особливим наглядом держави спеціальним інститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

В Законі “Про банки і банківську діяльність” ( березень 1991р.) банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитуван-ня, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські оперіції, передбачені цим законом.

До банківської діяльності відноситься комплекс з трьох по-середницьких операцій:

•приймати грошові вклади від клієнтів;

•надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

•здійснювати розрахунки між клієнтами.

Комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

В дійсності фінансові посередники, крім базових, можуть ви-конувати й багато інших, не базових, але потрібних для грошового ринку операцій. Такі банки прийнято називати універсальними. Банки, що викону-ють лише частину базових операцій на грошовому ринку, називаються спеці-альними.

Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з на-званих базових операцій, тобто позбавлений ознак банку, його відносять до небанківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: стра-хові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структу-рована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займають-ся банківською діяльністю. Банківська ситема має своє особливе призначен-ня, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призна-чення і функції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій кон-цепції.