Структура банківської системи України

Вступ

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відно-син, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери еко-номіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у зага-льному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільс-тва і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить ус-піх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Банківська система України сьогодні – один із найрозвинутіших еле-ментів господарського механізму, оскільки її реформування було почато ра-ніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу ка-піталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, при-ватизації й розвитку підприємництва. Водночас усебічне розкриття їхніх по-тенційних можливостей у реалізації функції фінансового посередництва на ринку значною мірою визначається особлмвостями структурної організації банківської системи країни, яка забеспечує складний механізм практичної реалізації взаємозв’язків і взаємовідносин між банківськими установами, від чого, у кінцевому підсумку, залежать результати їхньої діяльності та ефекти-вність кредитно-фінансового обслуговування усіх ланок народногосподарсь-кого комплексу.

Суть, будова та функції банківської системи.

Банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволено законом тільки під особливим наглядом держави спеціальним інститутам, які називаються банками. Іншим фінансо-вим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або де-кілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

В Законі “Про банки і банківську діяльність” ( березень 1991р.) банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські оперіції, передбачені цим законом.

До банківської діяльності відноситься комплекс з трьох посередниць-ких операцій:

•приймати грошові вклади від клієнтів;

•надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

•здійснювати розрахунки між клієнтами.

Комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банківсь-кої діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банків-ським інститутом, банком в економічному розумінні.

В дійсності фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати й багато інших, не базових, але потрібних для грошового ринку операцій. Та-кі банки прийнято називати універсальними. Банки, що виконують лише час-тину базових операцій на грошовому ринку, називаються спеціальними.

Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з названих базових операцій, тобто позбавлений ознак банку, його відносять до небан-ківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються бан-ківською діяльністю. Банківська ситема має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і фу-нкції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції.