Кредити в Україні

— створення і випуск екологічно сприятливих споживчих товарів;

— широке використання у народному господарстві вторинних ресурсів;

— подальший інтенсивний розвиток і використання рекреаційних ресурсів — курортних, спортивно-оздоровчих, туристичних;

— прискорення розвитку сфери надання екологічних послуг (екологічний моніторинг, екологічне аудитування, екологічне виховання, екологічне просвітництво й освіта).

Закордонний (міждержавний) досвід у цьому зв'язку переконує, що за до¬помогою екологічних фірм багато підприємств змогли розв'язати проблеми використання відходів, перетворивши їх на потрібну сировину для інших галузей, розробили ефективні методи їхнього очищення, переробки чи утилізації.

Щорічно екологічними фірмами надається послуг на 200—230 млрд. дол., і цей показник має стійку тенденцію до зростання на 4 — 15% щорічно залежно від видів наданих послуг.

Активно і цілеспрямованою має стати позиція банківських установ у процесі приватизації в Україні, що дає унікальну можливість поліпшити екологіч¬ні характеристики не тільки багатьох суб'єктів виробничої діяльності, а й навіть цілих секторів, ланок, функціональних підрозділів економіки. Врахування екологічного чинника у процесі приватизації і роздержавлення майна могло б сприяти розв'язанню суперечностей, що полягають у докорінному вдосконален¬ні природоохоронної діяльності й суттєвому поліпшенні в цілому стану навко¬лишнього середовища при недопущенні неприйнятних для майбутніх власників непередбачених витрат. До процесу безпосередньої приватизації, поки права власності перебувають у держави, варто всебічно з'ясувати причини і ступінь виниклої екологічної кризи на кожному конкретному підприємстві й конкрет¬но вирішити питання про міру і методи відповідальності усіх причетних. Ви¬рішення питання про компенсацію природоохоронних витрат і (або) сприяння у розв'язанні цієї не простої проблеми повинно відбуватися індивідуально залеж¬но-від масштабів підприємств, методів приватизації, екологічного стану регіону та на підставі результатів екологічного аудитування щодо реальної і потенційної небезпеки для довкілля об'єкта приватизації.

У цьому аспекті нами пропонується орієнтовний механізм врахування екологічного чинника у процесі приватизації, що містить такі концептуальні підходи залежно від характеру постприватизаційної діяльності підприємства:

— створення цільового фонду для якнайшвидшого розв'язання невідклад¬них екологічних проблем, із включенням затрат на їх реалізацію у ціну приватизовуваного об'єкта при збереженні після приватизації на підприємстві ви¬пуску традиційного асортименту продукції на основі існуючих технологій, матеріалів, обладнання та сировини;— зменшення величини вартості підприємства на суму збитку (фактичного і потенційного), що завдавався (чи міг би завдатися) навколишньому середови¬щу, шляхом узаконення обов'язковості вжиття необхідних природоохоронних заходів у зазначені терміни в комплексі зі здійсненням технічного вдосконален¬ня підприємства в цілому.

Дослідження і розрахунки, проведені на прикладі конкретних промислових підприємств різних регіонів України, засвідчили, що застосування запропонованих підходів до врахування екологічного: чинника може привести до зміни оцін¬ної вартості приватизованого комплексу в межах 1-2%. От¬же, на ринкову вартість підприємства такі зміни істотно не вплинуть, проте слугуватимуть збільшенню кількості потенційних покупців, яким буде гарантоване сприяння у розв'язанні існуючих екологічних проблем і мінімізації ймовірності екологічних катастроф у майбутньому. Тому поряд із такими традиційними завданнями державної політики щодо приватизації, як одержання прибутків від продажу підприємств, забезпечення зайнятості, сприяння регіональному економічному розвитку, очікування податкових надходжень у майбутньому, ця політика має включати й удосконалення природоохоронної діяльності та раціонального природокористування, запобігання техногенним аваріям, катастрофам.

Отже, фінансово-кредитна система останніми роками піддалася процесу інтернаціоналізації. Адаптація до цього процесу через впровадження міжнародних банківських принципів і стандартів дасть змогу вітчизняній банківській системі краще вписатися у світову фінансово-кредитну систему, підвищити довіру з боку закордонних партнерів, тим самим полегшити доступ і створити сприятливі умови використання міжнародною ринку позичкового капіталу.