Огляд монографічної і періодичної літератури щодо організації процесу кредитування в комерційних банках
Прийняття договору поруки (не майнової ) в забезпечення зобов'язань по кредитному договору від юридичних та фізичних осіб, в тому числі банків, можливе лише з дозволу Головного банку. Договір поруки складається обов'язково в письмовій формі на суму всіх зобов'язань по кредитному договору (сума основного боргу, процентів, комісійних винагород, санкцій (штрафи, пені, неустойки) тощо. Поручитель несе солідарну з позичальником відповідальність перед банком за невиконання Позичальником зобов'язань по поверненню кредиту. До укладення договору поруки ретельно аналізується платоспроможність поручителя згідно з Методикою оцінки кредитних ризиків. Продовженні термінів дії кредитного договору може бути здійснене тільки після погодження з поручителем. При цьому, до настання строку погашення кредиту оформлюється додаткова угода до договору поруки стягнення з поручителя несплаченої позичальником суми боргу. Питання про стягнення з поручителя коштів вирішується згідно з чинним законодавством України (ст. 194 Цивільного кодексу України).
Протягом дії кредитного договору фахівці установи банку підтримують ділові стосунки з позичальником, здійснюють заходи по моніторингу кредиту згідно з Порядком супроводження кредитних проектів та супроводженню заставленого майна. Під час дії кредитних договорів здійснюється систематичний аналіз господарської діяльності позичальників, їх фінансового стану, проводяться перевірки на місцях з питань достовірності надання фінансових документів, бухгалтерських звітів і статистичних матеріалів, стану розрахунків з покупцями та постачальниками, а також стану заставленого майна та умов його зберігання. Якщо результати аналізу виконання позичальником умов кредитування свідчать про погіршення фінансового стану позичальника та вірогідність затримки погашення кредиту, то питання щодо виконання умов кредитного договору виноситься на розгляд Кредитного комітету (комісії) банку. В таких випадках спільно з позичальниками розробляється план заходів по поверненню кредиту, включаючи скорочення видатків, прискорення реалізації продукції, надлишків матеріальних цінностей, інкасація дебіторської заборгованості, надання кредитної допомоги фінансово-стабільним дебіторам для розрахунків з позичальниками, погашення кредиту за рахунок коштів на невідкладні потреби, перегляд застави та її оцінки. Якщо заходи, зазначені вище не призвели до суттєвого поліпшення фінансового стану позичальника, кредит використовується не за цільовим призначенням, позичальник надає недостовірну звітність, а також у випадку, якщо наданий кредит виявляється фактично незабезпеченим, банк може припинити надання нових траншів кредиту (при кредитуванні шляхом відкриття кредитної лінії) або достроково розірвати кредитний договір та стягнути заборгованість по кредиту та несплачених процентах згідно з чинним законодавством України. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати процентів, при відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк застосовує санкції Відповідальність за своєчасність вжиття заходів щодо стягнення боргів банку (подання претензій, позовів, оскарження дій судів, одержання виконавчих листів, направлення виконавчих листів судовим виконавцям або в банк та інші ) несуть керівники установ банку та структурних підрозділів Головного банку.
1.2. Огляд періодичної літератури
Опрацювавши значну кількість періодичної літератури щодо організації процесу кредитування в комерційних банках України і країн з ринковою економікою можна подати такі узагальнені дані.Як свідчить досвід останніх років, багато проблем впровадження ринкових відносин в Україні пов’язані з браком коштів у суб’єктів господарювання. Лише на структурну перебудову вітчизняної економіки потрібно орієнтовно 40 млрд доларів США. Тож 1,4 млрд доларів , які у 1999р., Україна одержала із зовнішніх джерел, замало для відчутних зрушень у напрямі економічного зростання. Нині у суспільстві закономірно утверджується розуміння того, що головну роль у фінансуванні різноманітних проектів мають відігравати внутрішні джерела коштів, до яких належать заощадження населення
Сьогодні в Україні на руках в населення, за різними оцінками , перебуває 10-15 млрд доларів США. І це - за умов відчутного фінансових ресурсів. Акумулювати і перемістити ці заощадження від населення до споживачів коштів - одне з найголовніших завдань банківської системи.
Для комерційних банків вклади - головний вид пасивів і потужний рушій активних кредитних операцій. За рахунок цих коштів, наприклад, формується майже 93% відсотки загальної суми активів комерційних банків США. Велика питома вага вкладів і в активах комерційних банків України - майже 45%. Однак , в українських банках (за підсумками минулого року) лише 16,5% від залучених коштів становили вклади фізичних осіб. Останнім часом в Україні цей показник зростає. Найбільше залучених коштів фізичних осіб перебуває у державному Ощадбанку - понад 60% від загального обсягу коштів населення, розміщених у всіх українських банках.
Аналіз структури і динаміки зростання протягом 1996-1999 років
залучених коштів комерційних банків дає підстави виділити такі головні тенденції розвитку цього сектора ринку: