Аналіз якості кредитних активів комерційного банку

Останнім часом комерційні банки уважніше стежать за якістю своїх активів. Вважають, що точна та вчасна оцінка якості активів є вирішальним фактором “здоровя” банку. Дослідження причин збанкрутіння банків показало, що низька якість активів, відсутність вчасного виявлення проблемних кредитів, слабкість контролю з боку банківського керівництва спричинили більшість банкрутств. Хоча зниження якості активів часто повязане із загальним погіршенням стану економіки, однак зовнішні фактори стають причиною збанкрутіння лише у виняткових випадках.

Кредитний портфель (loan portfolio)  результат діяльності банку по наданню кредитів. Чітко організований кредитний процес призводить до мінімізації кредитного ризику. Одним з етапів кредитного процесу, який має місце після надання позики, є аналіз поточної діяльності фірми та виявлення на ранній стадії problem loans, тобто кредитів, яким загрожує невчасне погашення. Для цього багато банків застосовують кредитний класифікатор, який дає змогу кількісно та якісно оцінити ризик погашення і тим самим спрогнозувати втрати від погашення кредитів, які вапливають на прибуток банку.

Схеми класифікації кредитів

МВФ рекуомендує трьох рівневу класифікацію з виділенням категорій: 1) кредити , що викликають побоювання (нестандартні)  “наявна можливість збитків банку”, “неадекватна сила позичальника”; 2) сумнівні кредити  з точки зору стягнення або повернення всієї суми через ліквідацію; імовірність збитків надзвичайно висока; 3) збиткові кредити  які не мають ринкової вартості.

Федеральний резервний банк США у 1985 році додав четверту категорію  особливо згадувані (або такі, які потребують нагляду) кредити  “потенційно слабкі” (наприклад, неадекватна кредитна угода, “відхилення від розумної кредитної практики” тощо).

Оскільки в процесі кредитного контролю (credit review) вивчається стан як кожної індивідуальної позики, так і кредитного портфеля в цілому, у комерційних банках створюються резерви двох видів:

1) “спеціальні” резерви (specific provisions), які створюються відповідно до рівня ризику кожної окремо взятої позики;

2) “загальні” резерви (general provisions), які створюються у вигляді певного відсотку від загального розміру кредитного прортфеля.

Зараз комерційні банки США повинні створювати резерв на покриття можливих збитків по позикам за наступними нормами: для “некласифікованих (ОАЕМ) позик”  0%; для “нестандартних (substandard) позик”  20%; для “сумнівних (doubtful) позик”  50%; для “безнадійних (loss) позик”  100%.

В Україні, відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами (схема 1):

погашення забор-

гованості

фінансо-

вий стан

(клас)

добре

слабке

недостатнє