Контроль за використанням і погашенням кредиту

При оформленні позики банк приділяє значну увагу попередньому контролю за діяльністю потенційного позичальника, визначенню його кредитоспроможності та прогнозуванню кредитного ризику.

У наступному банк здійснює контроль за виконанням вимог кредитного договору, цільовим та ефективним використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього періоду користування кредитом підтримує ділові контакти з позичальником, зобовязаний проводити перевірку стану збереження заставленого майна. Періодично аналізується фінансовий стан позичальника. За потребою проводяться перевірки на місці фінансово-розрахункових документів, бухгалтерських і статистичних матеріалів, використання позичальником власних коштів та інших питань, зазначених у кредитному договорі. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитні відносини, що є підставою для стягнення позики в межах зобовязань позичальника за кредитним договором.

Проблемні кредити. Проблемні кредити є результатом платіжної кризи позичальника, хоча може існувати клас позичальників-неплатників, які можуть, але не бажають погасити кредит.

Тривала і клопітка робота банку з проблемними кредитами складається із трьох фаз: аналізу документів; невідкладних заходів; неплатоспроможності.

I. Фаза аналізу, тобто розробка так званих “лікувальних заходів” банку (заходів, спрямованих на те, щоб сприяти відновленню кредитоспроможності клієнта). На підставі вивчення потенційних можливостей позичальника складається проект майбутнього розвитку цієї компанії.

Американські комерційні банки приділяють велику увагу прогнозуванню проблемних кредитів на етапах аналізу кредитної заяви та реалізації кредитної угоди. Банківська практика визначила 25 сигнальних моментів (“red flags”), які допомагають виявити потенційні проблемні кредити. Можна виявити такі основні “сигнали”: з історії позичальника; стан керівництва і методів управління фірмою-позичальника; виробничо-господарської діяльності позичальника; організації кредитування та сфери використання кредитів та сигнали, що фіксують відхилення від встановлених норм та нормативів.

Ці сигнали насторожують банк і допомагають запобіганню або виявити появу прострочених кредитів. Якщо банк ідентифікував сумнівні кредити, то якими повинні бути його наступні кроки? Банк вживає програму дій, спрямовану на погашення кредитів. У більшості випадків позичальник ще не втратив здатність відповідати за своїми зобовязаннями. У цій ситуацій банк розглядає питання про зміну умов кредитного договору. Нові умови стосуються графіка погашення кредиту, організації взаємних та узгоджених дій банку і позичальника, які ставлять на меті ліквідацію проблемних кредитів. У випадках, коли позичальник вичерпав усі можливості для погашення позики і укладання нової кредитної угоди є неефективним, банк змушений передавати справу до суду.

З метою визначення плану подальших дій збирається інформація щодо фінансів та менеджменту. Особливо цікавою є інформація про групи вироблюваних продуктів, дочірні фірми та результати їх діяльності у різноманітних географічних регіонах. Детальна інформація про витрати допоможе визначити, які з них фіксовані, а які  змінні, а також, які з цих витрат можуть бути скорочені. Інформація про фінансові звіти дозволить визначити життєздатність компанії та виявити можливості, які за достатньої підстави можна вважати основою майбутньої успішної діяльності. Проте у короткотерміновому плані ключем до виживання фірми є її здатність зберігати і нарощувати вільні грошові кошти.

Щоб зясувати, яким чином компанія витрачає свої кошти, банк-кредитор повинен стежити за операціями на розрахунковому рахунку корпорації. Моніторинг рахунку може показати зміни в умовах постачання компанії (наприклад, застосування постачальниками компанії передплати). Необхідно звернути особливу увагу на персональний рахунок власника фірми (якщо фірма належить одному власнику), оскільки “плутанина” у використанні коштів на виробничі цілі та особисті потреби цілком може спричинити фінансовий крах цієї фірми.

Як визначити, чи життєздатний основний бізнес компанії? Безнадійні ситуації характеризуються погіршенням основного бізнесу внаслідок жорсткої цінової конкуренції, при цьому спостерігається дуже швидкий спад ринкового попиту, а фіксовані витрати ростуть.

Вибір плану дій залежить також від компетенції керівника компанії. Необхідно зясувати, чи здатне керівництво компанії до управління фірмою у кризовій ситуації? Наскільки організовано співпрацює керівна команда?