Платіжний баланс

11

161

113

ДЕФІЦИТ ФНАНСУВАННЯ-291

ФІНАНСУВАННЯ

ВИКОРИСТАННЯ КРЕДИТІВ МВФ291

291

Дефіцит платіжного балансу свідчить про неконкурентноздатність вітчизняних товарів та послуг на світовому ринку і активне втручання імпортної продукції, про недосконалість та низьку привабливість неризидентів до внутрішнього ринку капіталів. Існують, звичайно, і зовнішні причини незбалансованості: зростання світових цін на енергоносії, погіршення загальної економічної конюктури тощо.

Для забезпечення поточного фінансування економіки у другому кварталі 1996 року продовжували використовуватись зовнішні джерела фінансування, загальні потреби якого становили 798 млн. дол. США. Імпорт реальних економічних цінностей на територію України перевищував їх експорт на 124 млн. дол. США. В цілому коефіцієнт покриття імпорту експортом за звітний період складав 82,2% проти 84,5% за відповідний період минулого року.

Обтяжливими для платіжного балансу в другому кварталі 1996 року були розрахунки за обслуговуванням зовнішнього державного боргу 240 млн. дол. США та відтік короткострокового капіталу 218 млн. дол. Валютні резервні активи країни збільшились на 216 млн. дол. Споживання іноземного капіталу відбувалось у формі прямих та портфельних інвестицій  91 млн. дол., безвідплатних операцій (трансферти)  142 млн. дол., довгострокових кредитів  452 млн. дол.

У другому кварталі відзначалось подальше нарощування зовнішнього державного боргу України.Рада директорів МВФ (10.05.1996р.) проголосувала за надання Україні кредиту “Stand-by”, який буде складатись з 9 траншів на загальну суму 867 млн. дол. США. Надання кредиту за траншами залежатиме від ступеня дотримання Україною макроекономічних показників, запропонованих МВФ. Перші три транші у розмірі 291 млн. дол. уже отримані. На кінець першого півріччя 1996 року загальний несплачений борг України досягнув 8 млрд. дол. США.

Методи балансування та регулювання платіжного баланса.

При визначенні сальдо платіжного балансу його статті можна поділити на основні і балансуючі. До основних статтей відносяться операції, що впливають на сальдо баланса і володіють відносною самостійністю: поточні операції і рух довгострокових капіталів. До балансуючих статей відносяться операції, кі не є самостійними або мають обмежену самостійність. Ці статті характеризують методи і джерела погашеня сальдо платіжного балансу і включають рух валютних резервів; зміни короткострокових актитвів, окремі види іноземної допомоги, кредити міжнародних валютно-кредитних операцій тощо.

Якщо за основними статтями балансу платежі перевищують поступлення, то виникає проблема погашення дефіциту за рахунок балансуючих статей, які характеризують джерела і методи врегулювання платіжного балансу.

До традиційних методів балансування можна віднести: міжнародні кредити, імпорт іноземних капіталів, міждержавні позички. До нових методів покриття дефіциту платіжного балансу можна віднести взаємне короткострокове кредитування в національній валюті центральними банками згідно угоди “своп”. Це тимчасові методи балансування, оскільки країни  боржники зобовязані виплачувати відсотки і дивіденди, а також суму основного боргу.

Допоміжним засобом балансування може бути реалізація іноземних та національних цінних паперів на іноземну валюту. Наприклад, США частково погашає дефіцит платіжного балансу шляхом розміщення скарбницьких облігацій в центральних банках інших країн.