Поняття грошової системи та її елементи

Разом з тим депозитна форма не захищає гроші від знецінення. Адже безпосередньо відповідальність за забезпечення депозитних грошей несе той банк, в якому відкриті рахунки. А банки, як відомо мають схильність до банкрутства, яке спричинює повну чи часткову втрату вкладниками своїх коштів. Навіть у високорозвинутих країнах щорічно банкрутують десятки банків, не кажучи вже про молоді країни, в яких банківські системи тільки формуються.

Крім того, депозитні гроші приводяться в рух командами, які надходять в банки ззовні у паперовій чи електронній формі. Це відкриває можливості для несанкціонованого втручання у використання депозитних грошей як з боку працівників банків, так і третіх осіб. Світова банківська практика знає неодноразове втручання посторонніх в комп’ютерні мережі, завдяки чому були викрадені величезні кошти. Короткий досвід молодих незалежних країн, зокрема Росії та України, свідчить про широкі можливості розкрадання депозитних грошей за допомогою фальшивих паперових носіїв банківської інформації (фальшивих авізо, чеків), про несанкціоноване використання самими банками депозитних коштів до того, як вони надійдуть на рахунки їх власників (так зване “прокручування грошей”). Тому для власників депозитних грошей та банків потенційно існує не менша загроза їх витрати, ніж для власників готівки. Нейтралізувати цю загрозу можливо шляхом законодавчого урегулювання всіх цих питань на рівні грошової системи.

Зокрема, законодавством держави та нормативними актами центрального банку вирішуються такі питання формування та використання депозитних грошей:

•створення системи страхування банківських вкладів юридичних і фізичних осіб;

•запровадження зберігання комерційними банками своїх резервів на рахунках в центральному банку з нормуванням залишку коштів на цих рахунках;

•створення системи міжбанківських розрахунків, що підлягає контролю з боку центрального банку;

•регламентація принципів організації безготівкових розрахунків між економічними суб’єктами;

•визначення режиму використання грошових коштів, що зберігаються на банківських рахунках (за повним розсудом власника; за певною черговістю  хронологічною чи визначеною державою тощо);

•визначення форм розрахунків, стандартів документів та порядку документообігу;

•визначення режиму відповідальності сторін за порушення платіжних зобов’язань;

•встановлення нормативного сроку для виконання банками операцій по рахунку клієнтів і відповідальності банків за порушення цих норм;

•механізм захисту банківських комп’ютерних мереж від несанкціонованого втручання тощо.

Якщо всі ці питання в країні законодавчо врегульовані та практично вирішені, депозитні гроші та безготівкові розрахунки будуть з найбільшою ефективністю обслуговувати інтереси суспільства вціому та окремих економічних суб’єктів.

В готівковому грошовому обороті теж є багато питань, які не вирішуються в межах розглянутих вище елементів грошової системи (найменування грошової одиниці, види та купюрність грошових знаків). Поскільки готівка обертається поза банками, це робить її дуже зручною для обслуговування незаконних, антисуспільних операцій та видів діяльності. Мова йде про обслуговування наркобізнесу, грального бізнесу, сексбізнесу, ухилення від сплати податків, контрабанду тощо. В усіх цих випадках гроші використовуються тільки в готівковій формі. Грошові знаки піддаються також підробці. Фальшування сьогодні загрожує багатьом валютам світу, стало чи не найприбутковішим видом підпільного бізнесу, що тісно переплітається з іншими його сферами і набуває міжнародного характеру.

Зважаючи на вказані обставини, держави не обмежуються технічними доходами по посиленню захисту купюр від підробки чи боротьбі з фальшивомонетниками, а вводять заходи по регламентації і контролю операцій з готівкою. Хоч ці заходи в певній мірі обмежують право валсності особи на її грошові кошти, законодавство змушене йти на такі обмеження. В Україні, зокрема, зараз діють такі регламентуючі вимоги щодо операцій з готівкою: