Грошова реформа в Україні (2-16 вересня 1996 року)
Макроекономічна ситуація в Україні напередодні реформи.
Здійснилась і вже стала надбанням української історії одна з найважливіших для нашої молодої держави подій. На пятому році незалежності Україна отримала чи не найсуттєвіший атрибут незалежності постійну, повноцінну грошову одиницю гривню.
Національні гроші це міра вартості національного продукту. Так можна сформулювати мету реформи, яка відбулася в нашій країні. Гроші це той стандарт, крізь який пропускається ціна праці. І ціна цього стандарту має бути високою.
Назва нової валюти вибрана не випадково. Україна має не лише давні й сталі традиції грошового обігу, а й не один раз за багатовікову історію виготовляла свої гроші. За часів Київської Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій основною одиницею, що виконувала функції обмінної валюти, була гривня, відлита зі срібла або золота. Вдруге нові паперові гроші гривні були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року. В обігу зявилися гривні шести номіналів. Отож наша сучасниця знатного роду одна з найстаріших на планеті грошових одиниць. Після тривалої перерви вона знову повернулася в Україну наче на підтвердження прадавньої біблійної істини, що все повертається на круги своя.
Фінансова стабільність це аксіома. Якщо на цю аксіому гармонійно накладається система структурних змін, якщо досягається гармонія між монетарними, фінансовими і економічними діями, то йде процес реформації.
Грошова реформа не панацея від усіх лих нашої економіки.
Національний пріоритет найвищої якості тверда валюта. Її здоровя і стабільність можна забезпечити тільки жорсткими економічними заходами. Але саме вони надійний важіль для підйому виробництва.
Необхідність оздоровлення фінансово-грошової системи посилює актуальність проведення економічних реформ. Політика України, яка проводилась у 1995 році і першій половині 1996 року, забезпечила посилення стабілізаційних процесів в економіці, зокрема:
•суттєво уповільнилась інфляція;
•відсутність так званого “грошового нависання”, коли пропозиція грошей значно перевищує попит на них;
•зміцнів курс національної валюти;
•уповільнилися темпи зниження промислового виробництва та обсягів валового внутрішнього продукту;
•зросла активність домогосподарств як суб’єктів економіки;
•зросли доходи та заощадження населення;
•поліпшились результати зовнішньоекономічної діяльності.
Значне зниження темпів інфляції розпочалося з лютого 1996 року і набуло стабільного характеру. У червні і липні індекс цін споживчого ринку становив лише 100,1%, у серпні 105,7% до попереднього місяця при 109,4% у січні. Деяке зростання інфляції в серпні є наслідком подальшої лібералізації цін на платні послуги. Ціни на продовольчі товари за серпень знизилися на 1,7%, а на непродовольчі зросли лише на 0,8%. Індекс оптових цін за січень-серпень становив 113,6%, що значно нижче за індекс цін споживчого ринку (132,2%), і свідчить про зниження тиску інфляції витрат на рівень споживчих цін.
Починаючи з березня 1996 року постійно підвищувався курс українського карбованця до долара США та інших іноземних валют. Практично він був зафіксований на рівні 176 тис.крб. за 1 долар США, що разом з пониженням інфляції забезпечувало фінансову стабілізацію в Україні.
Суттєво призупинено спад виробництва у порівнянні з попереднім роком (з 14,1% за січень-серпень 1995 року до 3,7% за відповідний період 1996 року). Падіння обсягів валового внутрішнього продукту за зазначений період знизилось з 12,4% до 9,5%.