Розвиток банківської системи в Україні

Інша точка зору в питанні про природу банківського права України – це заперечення його самостійності як галузі права. Традиційно розглядають банківське право як підгалузь фінансового права. Для підтвердження цього наводяться такі аргументи: для банківського права відсутні характерні лише для нього предмет і метод регулювання суспільних відносин, не визначена сама природа і предмет цієї сфери в системі національного правознавства, який відрізняється значною складністю, зокрема, існує проблема співвідношення та розмежування безпосередньо предмета і методу банківського і цивільного права.

Крім того, банківська сфера має справу з неоднорідними суспільними відносинами і з врахування змістовних аспектів тут можуть застосовуватися різні методи правового регулювання: вкладних приписів, автономних рішень, координації та рекомендації.

Важливу роль для визначення системи банківського права України відіграють стан банківського законодавства та банківської системи України, які на сьогодні тільки формуються і вимагають цілісності та комплексності підходу. Однак представники цієї позиції в перспективі не заперечують проти необхідності формування нової галузі права, яка повинна досліджувати механізми поєднання приватних і публічних інтересів, враховувати специфіку банківської діяльності та особливості її правового регулювання.

Предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської діяльності, зокрема відносини, які регулюють принципи організації та діяльності банків і порядок здійснення ними банківських послуг.

Метод правового регулювання банківської діяльності дещо неоднорідний. З одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву, - інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями. Існують також владні відносини між НБУ і комерційними банками. З іншого боку відносини банків з клієнтурою базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин.

Банківському праву властиві обидва вказані методи, оскільки завдяки першому держава прямо й безпосередньо регулює поведінку суб’єктів цих відносин, а завдяки другому – встановлює тільки межі для самостійного врегулювання взаємовідносин суб’єктів. Зазначений метод правового регулювання як спосіб впливу на свідомість і волю людей визначає поведінку суб’єктів у регулювання банківських суспільних відносин.

Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться насамперед у загальних, так і у спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських відносин, нормативних актах. До них відносяться Конституція України, закони України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови, положення й інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків тощо.

У систему банківського права включаються не тільки норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття й структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю, а й норми, що регулюють відносини, пов’язані з організацією розрахунків, операціями з цінними паперами, регулюванням кредитування та правил валютних операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов’язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкових розрахунків. У законодавстві чітко визначений порядок відкриття рахунків у кредитних установах, встановлені правові форми розрахунків та порядок здійснення розрахунків по цих формах.Норми банківського права закріплюють правові основи банківського кредитування, визначають правове положення кредитних установ і принципи їх відносин з одержувачами кредитів за умов повернення, строковості та платності, а також основи валютних відносин України з іноземними державами та правила валютних операцій на території України.

Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банківської системи і проведення банківських операцій, у своїй сукупності формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національного права, наприклад, норми цивільного права регулюють товарно-грошові відносини, що складаються при здійсненні банками та іншими фінансовими інститутами банківських операцій або застосування застави у кредитних правовідносинах. Норми адміністративного права регулюють управління кредитною системою і визначають основи побудови банківської системи в країні. Отже, можна зробити висновок, що банківське право слід розглядати як комплексну галузь.