Електронна комерція
Пункт обслуговування надає сліп (або електронну квитанцію, що генерується платіжним терміналом) банку-екваєру та отримує грошове відшкодування вартості покупки. При цьому банк-емітент перераховує відповідну суму банку-екваєру також із відрахуванням комісії. Банк-емітент виставляє власнику картки рахунок і кредитує його, згодом отримуючи від нього оплату.
Так відбувається у “фізичному” світі. У світі віртуальному все набагато складніше. Тут продавець і покупець не бачать і часто нічого не знають один про одного (не враховуючи того, що покупцеві звичайно доступний каталог, розміщений на Web-сервері, в якому є віртуальний магазин). Укладаючи угоду, покупець бажає впевненості в тому, що продавець – саме той, за кого він себе видає, і має право прийняти до оплати його картку, і що ніхто (у тому числі й продавець) не зможе скористатися представленою у ході угоди інформацією про пластикову картку без його дозволу. Продавець, у свою чергу, повинен переконатися, чи має покупець право користуватися даною карткою та чи є необхідна сума на пов’язаному з нею рахунку.
Довгий час ці вимоги не задовольнялися. У результаті кожний віртуальний магазин повинен був на свій страх і ризик обирати найбільш безпечний із наявних способів ведення розрахунків, не отримуючи при цьому повної гарантії безпеки та сумісності з майбутніми стандартами, або взагалі не вдаватися до захисту інформації, відлякуючи тим самим потенційних клієнтів.
При укладанні угоди інформація про реквізити картки може передаватися як відкритим текстом, так і у зашифрованому вигляді. Обмін відкритим текстом не дає практично ніякого захисту ні власнику картки, ні продавцю, і тому використовується дедалі рідше. Використання для захисту фінансових трансакцій традиційних методів шифрування також не цілком припустиме. В основному, через велику кількість незнайомих між собою учасників, особи яких повинні бути підтверджені у ході укладання угоди, причому із зберіганням у таємниці інформації про саму угоду. Виникла потреба у створенні спеціальних протоколів захисту інформації для ведення торгівлі в Іnternet.
Література
1.Антонов В.М. АРМ економіста, фінансиста, менеджера. – К.: Таксон, 1998. – 120 с.
2.Антонов В.Н. АРМ: Вопросы практического использования. – К.: Лыбидь, 1992. – 164 с.
3.Антонов В.Н. Архитектура интеллектуально-экспертной системы поддержки принятия решений // Информатизация и новые технологии. –1996. – № 4. – С. 16-18.
4.Антонов В.Н. Интеллектуально-экспертная графическая система // Информатизация и новые технологии. – 1996. – № 2. – С. 17-20.
5.Антонов В.Н. Интеллектуально-экспертная система обработки документов, подсказки принятия решений: метод построения и реализации // УСиМ. – 1995. – № 3. – С. 82-85.
6.Антонов В.Н. Проектирование объектно-ориентированых интеллектуальных АРМ// УСиМ. – 1997. – № 4/5. – С. 102-106.
7.Антонов В.Н., Антонова Ю.В. Основы проектирования интеллектуальных АРМ // Информатизация и новые технологии. – 1994. – № 1/2. – С. 27-29.
8.Банки на развивающихся рынках: В 2-х т. / Кол. авт. – М.: Финансы и статистика, 1994.
9.Банківська енциклопедія / Під ред. проф. А.М. Мороза – К.: Ельтра, 1993. – 328 с.
10.Велш Глен А., Шорт Денієл Г. Основи фінансового обліку. – К.: Основи, 1997. – 943 с.
11.Волошин І. Розрахунок резервів для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями за допомогою коефіцієнтного аналізу та повної моделі банку // Вісник НБУ. – 1999. – № 9. – С. 61-64.