Оперативний контроль за операціями з давальницькою сировиною

Операції з давальницькою сировиною. З метою проведення оперативного контролю насамперед слід визначитись, що це за операції?

За загальноприйнятим у міжнародній практиці визначенням, наші «операції з давальницькою сировиною» — це операції толлінгу — різновиду бартерних операцій.

Але бартерні (товарообмінні) операції не передбачають можливість застосування розрахунків грошовими коштами. У свою чергу, «товарообмінна (бартерна) операція в галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних операцій (оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі) між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб’єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі» [визначення з Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»].

Таким чином, наші «операції з давальницькою сировиною» з розрахунком за переробку грошовими коштами або з продажем готової продукції в країні переробки та поверненням у країну замовника грошових коштів — це навіть і не бартерні операції, а окремо експортно-імпортні, оформлені лише одним міжнародним договором (оскільки розрахунок між контрагентами здійснюється грошовими коштами).

У навчальній, науковій, методичній та іншій літературі трапляються деякі відмінності і суперечності. Автори по-своєму тлумачать поняття, визначення, правила, які передбачені і не передбачені національним законодавством. Насамперед це пов’язано з невизначенням, нечітким визначенням у законодавстві України економічних термінів та певних категорій або існуючим посиланням у законах на можливі подальші підзаконні акти. Останнє, у свою чергу, породжує непорозуміння щодо застосування законодавчих та нормативних актів.

Якщо самостійно бажаєте в цьому пересвідчитись, порівняйте визначення термінів у Декреті КМУ № 52-93 від 17.05.93 р. «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних від¬носинах» та однойменному Законі України (далі Закон) № 327/95 від 15.09.95 р., який скасував вищезгаданий декрет. А що крім визначень змінилось за два роки?

Деякі автори зазначають: «Якщо питома вага сировини, що надається, в загальній вартості готової продукції становить менше 20% (а сировина груп 1—24 ТНЗЕД — менше 80%), то така операція буде належати до товарообмінних (бартерних) операцій».

Чому? А якщо контрактом на переробку давальницької сировини буде передбачено розрахунки грошовими коштами, тоді це що, все одно бартер?

Також часто трапляється така особливість щодо 20% та 80%.

Закон, ст.1: «До операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах належать операції, у яких сировина замовника, на конкретному етапі її переробки, становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової продукції». До речі, а чому тільки в зовнішньоекономічних відносинах? Може тому, що так називається Закон?

А якщо, наприклад, здійснюється переробка нафти в бензин або цукрового буряку в цукор в Україні, а не в Німеччині чи Росії. То технологія виготовлення краща чи гірша? Хто скаже скільки треба — 20%, 55% чи 80%?

Висновок один: хотіли обмежити вивезення української давальницької сировини для переробки за кордоном — обмежили, і для цього дійсно були економічні причини, яким важелем обмежили — увели 80%. Що з цього вийшло можна дізнатись продивившись хоча б експрес-доповідь голови Держкомстату від 18.10.99 р. № 393 «Зовнішня торгівля товарами», розділ «Вартість давальницької сировини та готової продукції, що виготовлена з неї у січні — серпні 1999 р.».

В одному з навчальних посібників зазначено: «Для працівників органів податкової служби! При перевірці давальницької сировини (?!) проводьте аналіз технологічного процесу з метою встановлення реальності кінцевого виходу готової продукції на кожному етапі переробки та перевіряйте відповідність технологій, що потім застосовуються виконавцем, загальновстановленим стандартам». Але яким же це чином українські податківці — досвідчені фахівці з економіки, фінансів, обліку можуть аналізувати технологічний процес, перевіряти відповідність закордонних технологій, загальновстановлені стандарти інших країн? Це нереально! Вони ж економісти, а не технологи з усіх різновидів світових технологій. Можливо, у ГДПА вже і є нова посада — «Податковий інспектор — універсальний тех-нолог операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах суб’єктів господарської діяльності України».