Інформація — основа побудови автоматизованої системи оперативного обліку та контролю

Існує відомий вислів: «Хто володіє інформацією — той володіє світом». Питанням теорії інформації всерйоз зайнялись наприкінці 40-х років минулого сторіччя. За даними А. Д. Урсула [387, с. 9—26], учені розглядали інформацію в різних аспектах. Розглянемо деякі з них (за його наведеними даними) та назвемо основних науковців — авторів і послідовників цих напрямів:

кількісний аспект інформації (К. Е. Шенон, І. А. Акчурін, І. І. Гришкін, А. М. Колмогоров, У. Р. Ешбі);

якісний аспект інформації (М. М. Амосов, Л. Б. Баженов, М. І. Жу¬ков, С. Г. Іванов, В. А. Полушкін, І. С. Нарський, Е. К. Войшвілло, Ю. А. Шрейдер);

обсяг і зміст поняття інформації (Д. І. Дубровський, М. І. Жуков, А. М. Коршунов, В. В. Мантатов, Д. Н. Меницький, Л. М. Плющ, І. А. Акчурін, М. М. Амосов, Л. Б. Баженов, Б. В. Бірюков, А. Д. Урсул, І. Н. Бродський, В. М. Глушков, Д. А. Гущін, І. Земан, К. Е. Морозов, І. Б. Новік, В. А. Полушкін, Е. А. Седов);

основне питання філософії та поняття інформації (М. І. Жуков, І. Н. Бродський);

відображення і інформація (І. Б. Новік, Н. Вінер, Б. С. Українцев, Д. І. Юргеленас, В. С. Тюхтін, Б. В. Ахлібінінський, К. Е. Морозов);

інформація і мислення (І. Б. Новік, В. М. Глушков, М. М. Амосов, Т. Д. Павлов, Л. Б. Баженов, Л. Бріллюен, Е. К. Войшвілло, А. Д. Урсул, І. Земан);

інформація і розвиток (І. Земан, А. Д. Урсул, Е. А. Седов, Д. А. Гу¬щін, М. М. Жуков-Вережніков);

причинність та інформація (Г. Клаус, І. Н. Бродський, І. В. Куз¬нецов, А. А. Марков, Б. С. Українцев);

система й інформація (У. Р. Ешбі, І. Земан, Л. А. Петрушенко, Л. Бріллюен, А. Д. Урсул, Б. В. Бірюков, В. С. Тюхтін);

ентропія та інформація (Л. Бріллюен, Л. Б. Баженов, А. І. Би¬ховський, І. Земан, Л. А. Петрушенко, І. Б. Новік, Е. А. Седов);

проблеми соціальної інформації (В. Г. Афанасьєв, В. І. Чер¬ниш, А. Д. Урсул);

інформаційний підхід до вивчення науки (Г. М. Добров, С. Е. Зло-чевський, А. В. Козенко, В. В. Косолапов, А. М. Половинчик, А. І. Ми¬хайлов, А. І. Чорний, Р. С. Гіляревський, В. В. Налімов, З. М. Муль¬ченко).

Як бачимо, питання теорії інформації цікавило багатьох учених. Але теорія інформації — це розділ математики, який вивчає кількісні закономірності, пов’язані зі збиранням, передаванням, збереженням, перетворенням, обчисленням інформації.

Починаючи з 50-х років минулого сторіччя, теорію інформації почали застосовувати в економічній науці, зокрема при побудові і реалізації інформаційних моделей, які є складовою частиною автоматизованої системи управління, як на підприємстві, так і загалом у господарстві.

Управління підприємством (організацією, установою) полягає у цілеспрямованих діях суб’єктів на економічні об’єкти і здійснюється шляхом спрямування їх дій з метою отримання певних результатів.

Кожний керівник підприємства в процесі підготовки управлінського рішення виконує інформаційні функції, такі як:

збір інформації;

вивчення інформації;

опрацювання та трансформування інформації;

оцінювання інформації;