Національний банк України

Центральний банк є визначальною ланкою всієї банківської системи країни (банк банків), а за своєю головною функціональною роллю – це емісійний банк, тобто банк, якому належить монополія на випуск грошей. Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів

Центральний банк України створений у 1991 р. на базі колишнього республіканського відділення Держбанку СРСР та його обласних управлінь. Право-ва основа НБУ спочатку базувалась на Законі України „Про банки та банківську діяльність (1991р.), а з 1999р. – на Законі „Про Національний банк України”.

У цих законах у цілому знайшов відображення світовий досвід, накопиче-ний у сфері розробки банківського законодавства. Основні положення, зафіксовані у цих правових актах, такі:

- Національний банк України не включений у систему виконавчої влади на чолі з Кабінетом Міністрів України.

- Він підзвітний тільки Верховній Раді України, яка щорічно приймає звіт банку про його діяльність.

- Національний банк України має право законодавчої ініціативи.

- Вищим органом управління є Рада Національного банку, а безпосереднє управління здійснює Правління на чолі з Головою Правління.

- Відповідно до Конституції України Голова правління НБУ призначається на чотири роки Верховною Радою за поданням кандидатури Президентом країни. Якщо враховувати, що такий порядок передбачений, крім Голови правління НБУ, тільки для Прем’єр-міністра і керівників судової влади, то стає очевидною роль Національного банку в системі організації економічного життя нашої країни.

- Правова природа Національного банку України подвійна:

1) з одного боку, він наділений владними повноваженнями, що реалізується в його праві ухвалювати нормативно-правові акти, обов’язкові до виконання суб’єктами господарювання і громадянами;

2) з іншого боку, він не входить у систему виконавчих органів влади і не знаходиться на держбюджетному фінансуванні. Він не функціонує заради прибутку, а все перевищення суми своїх прибутків над своїми витратами На-ціональний банк зобов’язаний переказувати в Державний бюджет.

Свої відносини із суб’єктами господарської діяльності (насамперед із комерційними банками) НБУ здійснює на підставі укладення угод, тобто діє як самостійний суб’єкт господарювання.

Слід зауважити, що прийняття спеціального закону про Національний банк України стало помітним явищем на шляху наближення центрального банку нашої держави до такого стану, що об’єктивно вимагає ринкова економіка і процес її розвитку. Ознаками цього є передусім посилення рівня незалежнос-ті НБУ, що знаходить своє вираження в тому, що тепер НБУ:

-є самодостатнім у розробці і здійсненні грошово-кредитної політики. Ні Верховна Рада, ні інші органи влади не мають права на затвердження грошово-кредитної політики (ст.9 та 24 Закону „Про НБУ”). НБУ інформує Верховну Раду тільки про основні принципи грошово-кредитної політики;